6-5632св12 Про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП - 23.05.2012 Прийняття

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа - ОСОБА_5, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 25 листопада 2009 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 9 березня 2010 року,

У серпні 2007 року ОСОБА_3 звернулася в суд із указаним позовом до ОСОБА_4, посилаючись на те, що відповідач будучи власником автомобіля марки «DAEWOO-Lanos» д.н. НОМЕР_1, а також будучи приватним підприємцем і маючи ліцензію на надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів автомобільним транспортом, уклав договір про спільну господарську діяльність з ОСОБА_6, ОСОБА_7 на перевезення пасажирів і таким чином організували службу «053». В свою чергу ОСОБА_5 поступив на роботу у служу «053», де уклав договір на роботу з ОСОБА_7 на перевезення пасажирів на автомобілі марки «DAEWOO-Lanos» д.н. НОМЕР_1, який належить ОСОБА_4

12 вересня 2006 року біля 1 год. 00 хв., ОСОБА_5 керуючи автомобілем марки «DAEWOO-Lanos» д.н. НОМЕР_1, рухаючись по дорозі смт. Вороніж - м. Шостка у напрямку м. Шостка, в районі опори ЛЕП № 32, вчинив наїзд на її сина

ОСОБА_9, який рухався у напрямі смт. Вороніж, унаслідок чого її син був смертельно травмований і помер на місці дорожньо-транспортної пригоди.

За даним фактом було порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_5, який 23 березня 2007 року був засуджений вироком Шосткинського міськрайонного суду за ч. 2 ст. 286 КК України.

У травні 2007 року за її апеляційною скаргою, у зв'язку із м'якістю призначеного покарання та неправильним вирішенням цивільного позову вирок був скасований і справу повернуто на новий судовий розгляд.

16 липня 2007 року кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України була закрита у зв'язку із застосуванням Закону України «Про амністію».

У наслідок цього злочину нею були понесені майнові витрати на поховання сина і його поминок на організацію похорон та поминок у розмірі 8 406 грн., які вона просила стягнути з відповідача.

Разом з цим, просила суд стягнути з відповідача на її користь у рахунок відшкодування моральної шкоди 50 000 грн., посилаючись на те, що вона втратила найдорожче у житті - сина. Після загибелі сина у неї порушилися нормальні життєві зв'язки, що включає погіршення стану її здоров'я і здоров'я її чоловіка, а також її матері ОСОБА_10

Під час розгляду справи позивач зменшила позовні вимоги та просила суд стягнути з відповідача на її користь майнову у шкоду у розмірі 8 406 грн. та у рахунок відшкодування моральної шкоди 50 000 грн.

Відповідач позов в частині майнової шкоди визнав у повному обсязі.

Рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 25 листопада 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Сумської області від 9 березня 2010 року, позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 майнову шкоду у розмірі 8 406 грн. та 50 000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди. Вирішено питання про судові витрати.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати судові рішення, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду України від 28 грудня 2011 року на підставі п. 2 розд. XIII «Перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (2453-17) , який відповідно до Закону України від 20 жовтня № 3932-VI (3932-17) «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розгляду справ Верховним Судом України» набрав чинності 13 листопада 2011 року, справу передано до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Заслухавши доповідь судді судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Згідно із ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що моральна шкода повинна бути відшкодована відповідно до ст. 1187 ЦК України з особи, яка володіє джерелом підвищеної небезпеки, незалежно від її вини.

Такі висновки судів є правильними.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням, хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утримання диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, яка створює підвищену небезпеку для особи, що цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Посилання ОСОБА_4 у касаційній скарзі на те, що моральна шкода повинна ним відшкодовуватися спільно із ОСОБА_7 є безпідставними, оскільки всупереч вимогам ст. 60 ЦПК України відповідач не довів того, що належний йому на праві власності автомобіль марки «DAEWOO-Lanos» д.н. НОМЕР_1, передано у встановленому законом порядку у спільну власність з іншими суб'єктами підприємницької діяльності чи у володіння приватного підприємця ОСОБА_7 чи самого водія.

Трудовий договір ПП ОСОБА_7 та водієм ОСОБА_5, який укладено 3 жовтня 2005 року (а.с. 62), такий факт також не підтверджує.

З урахуванням викладеного, суди дійшли вірного висновку про те, що моральна шкода відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, який створює підвищену небезпеку.

Доводи касаційної скарги, матеріали справи, зміст оскаржуваного рішення суду, не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України (1618-15) як підстави для скасування рішень.

Керуючись ч. 1 ст. 336 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 25 листопада 2009 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 9 березня 2010 року залишити без змін.