Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Гвоздика П.О. суддів: Євграфової Є.П., Євтушенко О.І., Журавель В.І.,Іваненко Ю.Г.

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «МетаБанк» до ОСОБА_6, треті особи: ОСОБА_7, ОП ЗМБТІ, товариство з обмеженою відповідальністю «Велес», про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності, виселення із зняттям з реєстраційного обліку за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «МетаБанк» на рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області від 09 листопада 2011 року,-

У січня 2010 року ПАТ ««МетаБанк» звернулося до суду з позовом до відповідача та з урахуванням уточнення до позову просило ухвалити рішення, яким у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 07-02/1152-К від 22 жовтня 2002 року у розмірі 459 971 грн. 05 коп. (яка складається з 22 222 грн. 18 коп. прострочених процентів, 315 тис. грн. простроченого кредиту, 8 088 грн. 87 коп. пені за несвоєчасне погашення процентів, 114 660 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту) та заборгованості ТОВ «Велес» за кредитним договором № 07-02/1171-К від 22 листопада 2002 року в розмірі 5 973 590 грн. 24 коп. (яка складається з 1 311 490 грн. 61 коп. прострочених процентів, 2 212 794 грн. 66 коп. простроченого кредиту, 1 077 372 28 коп. пені за несвоєчасне погашення процентів, 1 371 932 грн. 69 коп. пені за несвоєчасне погашення кредиту) звернути стягнення за договором застави № 07-02/1152-К/З-1 від 22 жовтня 2002 року та за договором застави № 07-02/1171-МП/К-2 від 22 листопада 2002 року на квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_8 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Першою Запорізької державною нотаріальною конторою від 03 березня 1997 року, встановивши вартість предмету іпотеки у розмірі експертної оцінки квартири 118 130 грн., шляхом визнання за ПАТ «МетаБанк» права власності на зазначений предмет іпотеки, виселити ОСОБА_6 та інших осіб, які зареєстровані та проживають у спірній квартирі, із зняттям їх з реєстраційного обліку.

Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 30 травня 2011 року позовні вимоги публічного акціонерного товариства «МетаБанк» задоволено частково, у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 07-02/1152-К від 22 жовтня 2002 року у розмірі 459 971 грн. 05 коп. (яка складається з 22 222 грн. 18 коп. прострочених процентів, 315 тис. грн. простроченого кредиту, 8 088 грн. 87 коп. пені за несвоєчасне погашення процентів, 114 660 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту) та за кредитним договором № 07-02/1171-К від 22 листопада 2002 року у розмірі 5 973 590 грн. 24 коп. (яка складається з 1 311 490 грн. 61 коп. прострочених процентів, 2 212 794 грн. 66 коп. простроченого кредиту, 1 077 372 грн. 28 коп. пені за несвоєчасне погашення процентів, 1 371 932 грн. 69 коп. пені за несвоєчасне погашення кредиту) звернуто стягнення на предмет іпотеки на підставі договору застави № 07-02/1152-К/З-1 від 22 жовтня 2002 року та договору застави № 07-02/1171-МП/К-2 від 22 листопада 2002 року на квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_8 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Першою Запорізької державною нотаріальною конторою від 03 березня 1997 року, встановивши вартість предмету іпотеки у розмірі експертної оцінки квартири 118 130 грн., шляхом визнання за ПАТ «МетаБанк» права власності на предмет іпотеки квартиру АДРЕСА_1. В іншій частині позовних вимог відмовлено, вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області від 09 листопада 2011 року вищезазначене рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 30 травня 2011 року скасовано, у задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства «МетаБанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності відмовлено. В іншій частині рішення суду залишено без змін. Вирішено питання розподілу судових витрат.

У касаційній скарзі публічне акціонерне товариство «МетаБанк» просило скасувати рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області від 09 листопада 2011 року, рішення суду першої інстанції залишити без змін, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судом норм матеріального та порушенням норм процесуального права.

Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 22 жовтня 2002 року акціонерний банк «Металург», правонаступником якого стало відкрите акціонерне товариство «МетаБанк» (після зміни найменування - публічне акціонерне товариство «МетаБанк») та фізична особа-підприємець ОСОБА_6 уклали кредитний договір № 07-02/1152-К, згідно з яким останньому було відкрито кредитну лінію (ліміт кредитування) у розмірі 200 тис. грн. строком до 08 жовтня 2003 року включно. Додатковою угодою № 1 від 30 травня 2003 року до цього кредитного договору ліміт кредитування було збільшено до 273 тис. грн., додатковою угодою № 15 від 12 листопада 2004 року ліміт кредитування було зменшено до 250 тис. грн., додатковою угодою № 18 від 25 лютого 2005 року ліміт кредитування було збільшено до 315 тис. грн., додатковою угодою № 27 від 15 листопада 2006 року строк, на який відкрито кредитну лінію (ліміт кредитування) фізичній особі-підприємцю ОСОБА_6, було продовжено по 15 січня 2007 року включно.

Згідно з п.п., п.п. 3.1.2, 3.1.3 п. 3.1, п. 4.2-4.6 кредитного договору фізична особа-підприємець ОСОБА_6 взяв на себе зобов'язання своєчасно здійснити повне погашення отриманих кредитів, а також сплатити відсотки за користування кредитними коштами та передбачені кредитним договором комісії у порядку та розмірах, встановлених кредитним договором.

Акціонерний банк «Металург», правонаступником якого стало відкрите акціонерне товариство «МетаБанк» (після зміни найменування - публічне акціонерне товариство «МетаБанк») та товариство з обмеженою відповідальністю «Велес», у особі директора ОСОБА_6, 22 листопада 2002 року уклали кредитний договір № 07-02/1171-К, згідно з яким останньому було відкрито кредитну лінію (ліміт кредитування) у розмірі до 3 100 тис. грн. на строк до 18 серпня 2004 року включно. Додатковою угодою № 24 від 15 листопада 2006 року до цього кредитного договору, строк, на який відкрито кредитну лінію (ліміт кредитування) ТОВ «Велес» продовжено до 15 січня 2007 року включно.

Згідно з п.п., п.п. 3.1.2, 3.1.3, п. 3.1, п. 4.2-4.6 цього кредитного договору ТОВ «Велес» взяло на себе зобов'язання своєчасно здійснити повне погашення отриманого кредиту, а також сплатити відсотки за користування кредитними коштами та передбачені кредитним договором комісії у порядку та розмірах, встановлених кредитним договором.

У забезпечення виконання зобов'язань фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 за кредитним договором № 07-02/1152-К та зобов'язань товариства з обмеженою відповідальністю «Велес» за кредитним договором № 07-02/1171-К між банком та ОСОБА_6, як фізичною особою, укладено договір застави № 07-02/1152-К/З-1 від 22 жовтня 2002 року та договір застави № 07-02/1171-МП/К-2 від 22 листопада 2002 року відповідно. Згідно з цими договорами застави предметом застави (іпотеки) є належна ОСОБА_6 на праві власності квартира АДРЕСА_1.

Згідно з п. 1.1 договорів застави, заставою забезпечується виконання відповідачем всіх його зобов'язань як майнового поручителя фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 за кредитним договором № 07-02/1152-К та зобов'язань ТОВ «Велес» за кредитним договором № 07-02/1171-К відповідно, включаючи зобов'язання повернути суму наданого кредиту, сплатити відсотки за кредитом, суми комісій, неустойки, будь-яких інших платежів, передбачених вищевказаними кредитними договорами, а також відшкодувати у повному обсязі нанесені збитки, заподіяні невиконанням або неналежним виконанням цих кредитних договорів.

Відповідно до договору № 3 від 09 серпня 2005 року про внесення змін до нотаріально посвідченого договору застави № 07-02/1152-К/З-1 від 22 жовтня 2002 року, розділ 4 Договору викладено в новій редакції, а саме: згідно п.п. 4.2 заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави шляхом реєстрації за собою права власності на предмет застави.

Згідно експертної оцінки, проведеною ВАТ «Укрспецекспетиза», вартість квартири АДРЕСА_1 складає 118 130 грн.

Суд першої інстанції дійшов до висновку, що на підставі ст. ст. 572, 589, ч. ч. 1, 2 ст. 590 Цивільного кодексу України, ч. ч. 1, 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», ч. ч. 1, 6 ст. 20 Закону України «Про заставу», п. 4.1 та п. 4.1 договору застави, за порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 та товариством з обмеженою відповідальністю «Велес» своїх зобов'язань за кредитними договорами, за якими відповідач є майновим поручителем, позивач вправі задовольнити свої вимоги за кожним із основних зобов'язань шляхом звернення стягнення на предмет застави (іпотеки). Заявлені при цьому вимоги про виселення із зняттям з реєстраційного обліку відповідача та інших мешканців будинку зі зняттям їх з реєстраційного обліку, задоволенню не підлягають, оскільки доказів того, що відповідачу направлялася письмова вимога про звільнення будинку, позивач суду не надав, дотримання встановленої законом процедури виселення мешканців спірного будинку, позивачем не доведено, то підстави для задоволенні його вимог про виселення зі зняттям з реєстраційного обліку відсутні.

Суд апеляційної інстанції скасовуючи вищезазначене рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 30 травня 2011 року та ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права і порушено норми процесуального права, оскільки внесеними договором № 3 до зазначеного договору застави № 07-02/1152-К/З-1 від 22 жовтня 2002 року змінами в розділ 4 збільшено обсяг можливостей реалізації предмета застави. Пунктом 4.2 передбачено право заставодержателя в позасудовому порядку звернути стягнення на предмет застави шляхом реєстрації за собою права власності на предмет застави та порядок вчинення таких дій, зокрема: про прийняте заставодержателем рішення щодо реєстрації за собою права власності на предмет застави заставодавцю надсилається письмове повідомлення протягом 3-х робочих днів. Тому, тільки у випадку дотримання такого порядку, передбаченого умовами договору застави, у банка виникає відповідне право на вимогу до заставодавця про передачу предмета застави і документів на нього, а також право на реєстрацію за собою права власності на предмет застави. Матеріалами справи не підтверджено дотримання банком вищезазначеного порядку, передбаченого п. 4.2 договору застави № 07-02/1152-К/З-1 від 22 жовтня 2002 року у зміненій договором № 3 редакції.

Колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що договір застави № 07-02/1171-МП/К-2 від 22 листопада 2002 року, укладений для забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «Велес» за кредитним договором № 07-02/1171-К, взагалі не містить такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки як набуття права власності на предмет іпотеки заставодержателем, і зміни такого характеру до нього не вносились. Тому, в ньому не міститься застереження про можливість визнання за банком права власності на предмет застави, отже, банком не набуто право на застосування в судовому порядку саме обраного ним способу звернення стягнення на іпотечне майно за договором застави № 07-02/1152-К/З-1 від 22 жовтня 2002 року та не передбачена така можливість за договором застави № 07-02/1171-МП/К-2 від 22 листопада 2002 року. До того ж, судом апеляційної інстанції взято до уваги, що судовими рішеннями вже стягнуто ту ж саму суму заборгованості за кредитним договором № 07-02/1152-К.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте зазначеним вимогам рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

У порушення вимог ст. ст. 212- 214 ЦПК України суд апеляційної інстанції не з'ясував належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог; чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги й заперечення сторін, та якими доказами вони підтверджуються, що має суттєве значення для правильного вирішення спору.

З урахуванням положень частини третьої статті 33, статті 36, частини першої статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

У зв'язку з наведеним суди мають виходити з того, що з урахуванням цих норм права не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки в такий спосіб і набуття іпотекодержателем права власності на нього за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо його передбачено договором. Тому в разі встановлення такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки в договорі іпотекодержатель на підставі частини другої статті 16 ЦК має право вимагати застосування його судом.

Невиконання вимог частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» про надіслання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушення зобов'язання не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду (на відміну від інших способів звернення стягнення (частина третя статті 33 цього Закону), оскільки іпотекодавець у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог іпотекодержателя, що відповідає положенням статті 124 Конституції України.

Задоволення позову кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави не є перешкодою для пред'явлення позову про стягнення заборгованості з поручителя за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду справи заборгованість за кредитом не погашена. Задоволення позову кредитора про стягнення заборгованості з поручителя не є перешкодою для пред'явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави з метою погашення заборгованості за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду спору заборгованість за кредитом не погашена.

Зазначених вимог закону суд апеляційної інстанції не врахував, належним чином не з'ясував, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а саме, не враховано того, що до договору застави № 07-02/1152-К/З-1 від 22 жовтня 2002 року внесено зміни, з яких убачається відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, а також того, що іпотекодавець у судовому засіданні мав можливість заперечувати проти вимог іпотекодержателя, належним чином не з'ясував чи було на час розгляду справи погашено заборгованість за кредитом.

Відповідно до ч. 3 ст. 338 ЦПК України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення, зазначені у частинах першій і другій цієї статті, допущені тільки цим судом.

Колегія суддів, враховуючи вищевикладене, прийшла до висновку, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,-

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «МетаБанк» - задовольнити частково.

Рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області від 09 листопада 2011 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.