Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого: Макарчука М.А.,

суддів: Леванчука А.О., Нагорняка В.А., Маляренка А.В., Писаної Т.О., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом прокурора Ленінського району м. Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської Ради до ОСОБА_3 про визнання недійсним державного акта, витребування нерухомого майна,

за касаційними скаргами заступника прокурора м. Севастополя та ОСОБА_4 в інтересах та за довіреністю Севастопольської міської ради на рішення Гагарінського районного суду

м. Севастополя від 04 липня 2011 року та ухвалу апеляційного суду

м. Севастополя від 25 липня 2013 року,

У січні 2011 року прокурор Ленінського району м. Севастополя звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати недійсним державний акт серії ЯИ № 0763297 на право власності на земельну ділянку площею

0, 1000 га. по АДРЕСА_1, виданий на ім'я відповідача; витребувати на користь держави в особі Севастопольської міської Ради з незаконного володіння відповідача земельну ділянку площею, 0, 1000 га. по АДРЕСА_1.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що розпорядження голови Севастопольської міської державної адміністрації від 6 квітня 2010 року № 1030-р "Про затвердження комплексного проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 13 га по АДРЕСА_1 з встановленням меж в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування кварталу комплексної забудови (індивідуальної дачної) громадської організації "Дачне товариство" "Планета Плюс" та про передачу у власність членам цієї організації земельних ділянок, на підставі якого відповідачем набута у власність зазначена земельна ділянка.

Розпорядженням голови Севастопольської міської державної адміністрації від 20 вересня 2010 року № 1829-рг було скасовано розпорядження № 1030-р.

З цих підстав вважає незаконним набуття відповідачем права власності на земельну ділянку на підставі розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації.

Рішенням Гагарінського районного суду м. Севастополя від 04 липня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Севастополя від 25 липня 2013 року, відмовлено в задоволенні позову прокурора Ленінського району м. Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської ради до ОСОБА_3 про визнання недійсним державного акта, витребування нерухомого майна.

У касаційних скаргах ОСОБА_4 в інтересах та за довіреністю Севастопольської міської ради та заступник прокурора м. Севастополя порушують питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду, мотивуючи свої доводи порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, із ухваленням нового рішення у справі про задоволення позову.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи з задоволенні позовних вимог, місцевий суд вважав, а апеляційний суд погодився з таким висновком, що у цивільних справах до компетенції суду не віднесено перевірку законності рішень органів державної влади щодо спірної земельної ділянки, неправильно визначено спосіб захисту і прокурором не надано доказів про належність спірної земельної ділянки Севастопольській міській раді.

Проте погодитися з таким висновком не можна.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Згідно із частиною третьою статті 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України (2768-14) ) захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України від 23 жовтня 2013 року у справі № 6-83цс13 статтями 116, 118 ЗК України визначено підстави й порядок набуття громадянами і юридичними особами права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності.

Державний акт на право приватної власності на землю видається на підставі рішення органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади, тому вирішення питання про правомірність видачі державного акта безпосередньо залежить від законності рішення, на підставі якого такий акт виданий, і дотримання вимог, передбачених земельним законодавством, зокрема статтями 116, 118 ЗК України.

Таким чином, державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки.

З цих підстав висновок місцевого суду про відсутність у суду правових підстав для перевірки законності рішень органу державної влади на предмет дотримання вимог, передбачених земельним законодавством, зокрема статтями 116, 118 ЗК України, та про неналежний спосіб захисту права, запропонований позивачем, не ґрунтується на законі.

Внаслідок неправильного тлумачення компетенції суду у цій справі та неправильного застосування норм матеріального права, місцевим судом неповністю з'ясовані всі обставини, які мають значення для розгляду справи.

В порушення вимог ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не звернув належної уваги на неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права та на неповне з'ясування усіх обставин справи, і сам їх не усунув.

З цих підстав ухвалені рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційні скарги заступника прокурора м. Севастополя та ОСОБА_4 в інтересах та за довіреністю Севастопольської міської ради задовольнити частково.

Рішення Гагарінського районного суду м. Севастополя від 04 липня 2011 року та ухвалу апеляційного суду м. Севастополя від 25 липня 2013 року скасувати, справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.