Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кузнєцова В.О.,

суддів: Ізмайлової Т.Л., Кадєтової О.В.,

Мартинюка В.І., Наумчука М.І.,

розглянувши цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою ОСОБА_6, яка діє від імені публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2011 року,

У червні 2010 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернулося до суду з указаним позовом. Зазначало, що 8 травня 2008 року між ним та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 30000 грн. шляхом перерахування кредитних коштів на картрахунок № НОМЕР_1 відкритий у позивача зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 7 травня 2010 року. Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється за графіком погашення кредиту та процентів. З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 8 травня 2008 року банком укладено договори поруки із ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за якими вони зобов'язались відповідати перед позивачем в тому ж обсязі, що і ОСОБА_3 Оскільки позичальник не виконує зобов'язання по договору кредиту, просило задовольнити вимоги, стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за кредитним договором.

Заочним рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2011 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № 226090-GRED від 8 травня 2008 року в сумі 40 739 грн. 72 коп. Вирішено питання про стягнення судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2011 року, заочне рішення суду першої інстанції в частині стягнення зі ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором № 226090-GRED від 8 травня 2008 року в сумі 40 739 грн. 72 коп. та судових витрат скасовано, та у задоволенні цих позовних вимог відмовлено. У іншій частині рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_6, яка діє від імені публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», просить скасувати рішення апеляційного суду, і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, 8 травня 2008 року між публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 30000 грн. шляхом перерахування кредитних коштів на картрахунок № НОМЕР_1, відкритий у позивача, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 7 травня 2010 року. З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 8 травня 2008 року банком укладено договори поруки із ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за якими вони зобов'язались відповідати перед позивачем в тому ж обсязі, що і ОСОБА_3

Позичальник зобов'язань по поверненню кредиту належним чином не виконує.

Відмовляючи в задоволенні позову про стягнення заборгованості за кредитом з ОСОБА_4, який є поручителем, а, відповідно, солідарним боржником, суд апеляційної інстанції виходив з того, що строк дії договору поруки в договорі не встановлено, а кредитор не пред'явив вимогу до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання кредитного договору. Банком письмова вимога ОСОБА_4 із зазначенням невиконання обов'язку позичальником, як це передбачено умовами договору поруки, не надсилалась.

Однак, погодитись з таким висновком неможливо.

За умовами укладеного з ОСОБА_4 договору поруки, у випадку невиконання боржником своїх зобов'язань за основним договором кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням невиконання обов'язку, а поручитель зобов'язаний виконати вказаний у письмовій вимозі обов'язок впродовж п'яти календарних днів з моменту отримання вимоги (п. п. 5, 6 договору).

Позов, відповідачем в якому вказаний в т. ч. і ОСОБА_4, подано банком в суд шляхом направлення поштою 20 червня 2010 року.

Суд апеляційної інстанції при ухваленні рішення на порушення вимог ст. ст. 10, 60, 179 ЦПК України не врахував, що пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення йому вимоги про погашення боргу, так і подання до нього позову.

Про знаходження справи в суді ОСОБА_4 було достеменно відомо, копія позовної заяви з ухвалою від 1 липня 2010 року про відкриття провадження у справі і призначення її до розгляду на 19 жовтня 2010 року була отримана ним 17 липня 2010 року, 16 жовтня 2010 року останнім подано заяву про відкладення розгляду справи (а. с. 24, 25).

Згідно кредитного договору, виконання якого забезпечувалось укладеним договором поруки, кредит підлягав повному погашенню 7 травня 2010 року.

Оскільки строк дії договору поруки не був встановлений, то вимоги до поручителя мали бути пред'явлені протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, тобто по 7 листопада 2010 року включно (ст. 559 ЦК України).

Виходячи з часу подання позову банком, вимога до ОСОБА_4 пред'явлена в межах цього строку.

З огляду на викладене вказівка в рішенні суду апеляційної інстанції про припинення договору поруки в зв'язку із не пред'явленням вимоги до поручителя у встановлений строк не ґрунтується на положеннях зазначеної норми права і є помилковою.

За таких обставин у суду апеляційної інстанції не було підстав для скасування рішення суду першої інстанції в частині вирішення вимог до ОСОБА_4 і ухвалення нового про відмову в позові до нього.

Наведені порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, призвели до того, що ним не перевірялась можливість стягнення солідарно коштів з позичальника та поручителів, а, відповідно, і законність рішення суду першої інстанції в цій частині, з врахуванням, що з поручителями були укладені окремі договори поруки, в зв'язку з чим вони не є солідарними боржниками між собою. Кожен з них несе солідарну відповідальність з боржником.

Стягнення з осіб, які беруть участь у справі, солідарно коштів на відшкодування понесених у справі судових витрат чинним законодавством не передбачено.

Тому оскаржуване рішення апеляційного суду підлягає скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до цього суду.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_6, яка діє від імені публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2011 року скасувати, справу направити на новий судовий розгляд до цього суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.