Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ в складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Гулька Б.І., Лесько А.О.,

Хопти С.Ф., Червинської М.Є.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» на рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 3 серпня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 20 жовтня 2011 року,

У квітні 2011 року публічне акціонерне товариство «Брокбізнесбанк» (далі - ПАТ «Брокбізнесбанк») звернулося до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 20 травня 2008 року згідно з кредитним договором № 647П ОСОБА_3 надано кредитні кошти в розмірі 150 тис. доларів США на строк до 17 травня 2013 року зі сплатою 16 % річних за користування кредитом. Додатковою угодою до кредитного договору від 8 жовтня 2008 року процентна ставка за користування кредитом збільшена до 18 % річних. З метою забезпечення виконання вказаного кредитного зобов'язання між ПАТ «Брокбізнесбанк» і відповідачем 20 травня 2008 року був укладений договір іпотеки, згідно з яким останній передав банку в іпотеку нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1. Взяті на себе зобов'язання ОСОБА_3 не виконав, у зв'язку з чим, виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 149 820 доларів США 84 цента, що є еквівалентом 1 188 843 грн. 35 коп.

Ураховуючи викладене, позивач, уточнивши позовні вимоги, просив суд залучити до участі в справі в якості другого відповідача - ОСОБА_4, стягнути з ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором у розмірі 149 820 доларів США 84 цента, що є еквівалентом 1 188 843 грн. 35 коп., у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки, який належить на праві власності ОСОБА_4, а саме нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, та стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 судові витрати.

Рішенням Ленінського районного суду м. Луганська від 3 серпня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Луганської області від 20 жовтня 2011 року, позов ПАТ «Брокбізнесбанк» задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_3 на користь позивача заборгованість за кредитним договором від 20 травня 2008 року № 647П у розмірі 135 530 доларів 38 центів США, що є еквівалентом 1 075 447 грн. 13 коп.; у решті позову відмовлено. Скасовано заходи забезпечення позову. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ПАТ «Брокбізнесбанк» просить ухвалені судові рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості в розмірі 113 396 грн. 22 коп. та про звернення стягнення на предмет іпотеки скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального й процесуального права, та передати справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарг та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ПАТ «Брокбізнесбанк», суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що відповідач ОСОБА_3 свої зобов'язання за кредитним договором не виконує, що є підставою для дострокового стягнення кредиту. Проте, відрахувавши з суми заборгованості грошові кошти в розмірі 113 396 грн. 22 коп., які були перераховані позивачу в рахунок часткового погашення заборгованості, суд зазначив, що ПАТ «Брокбізнесбанк» у порушення вимог кредитного договору прийняв рішення про списання вказаних грошових коштів як погашення заборгованості за іншим кредитним договором. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки, суди виходили з того, що на час ухвалення рішення власником предмета іпотеки був ОСОБА_4, який не є стороною у справі.

Проте погодитись із таким висновком суду не можна, оскільки суд дійшов його з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Зазначеним вимогам судові рішення не відповідають; суди не встановили фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, при цьому порушили норми як процесуального, так і матеріального права.

Судами встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 20 травня 2008 року між ПАТ «Брокбізнесбанк» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір у розмірі 150 тис. доларів США на строк до 17 травня 2013 року зі сплатою 16 % річних за користування кредитом. Додатковою угодою до кредитного договору від 8 жовтня 2008 року процентна ставка за користування кредитом збільшена до 18 % річних. З метою забезпечення виконання вказаного кредитного зобов'язання між ПАТ «Брокбізнесбанк» і відповідачем 20 травня 2008 року був укладений договір іпотеки, згідно з яким останній передав банку в іпотеку нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1. Взяті на себе зобов'язання ОСОБА_3 не виконав, у зв'язку з чим, станом на 15 березня 2011 року виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 149 820 доларів США 84 цента, що є еквівалентом 1 188 843 грн. 35 коп., а саме: основна заборгованість за кредитом у розмірі 124 578 доларів США, нараховані та несплачені проценти за користування кредитом у розмірі 15 788 доларів США 99 центів, пеня за процентами в розмірі 1 953 долари США 85 центів, штраф у розмірі 7 500 доларів США.

Відповідно до ст. ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень ст. 3 ЦК України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Статтею 534 ЦК України встановлена черговість погашення вимог за грошовими зобов'язаннями у разі недостатності суми проведеного платежу.

Так, умовами п. 2.7 кредитного договору встановлена черговість погашення заборгованості та право банку змінювати черговість.

Також судами попередніх інстанцій установлено, що ПАТ «Брокбізнесбанк» заявлені грошові вимоги до боржника фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 у справі про банкрутство, порушеній господарським судом Харківської області, які складаються із заборгованості за кредитними договорами від 9 листопада 2007 року № 551П та від 20 травня 2008 року № 647П у розмірі 1 515 031 грн. 98 коп., який визнано ліквідатором і боржником. Грошові кошти отримані від продажу майна банкрута, яке перебувало в заставі та іпотеці банку, перераховані банку ліквідатором з депозитного рахунку нотаріуса в розмірі 113 396 грн. 22 коп. платіжним дорученням № 1 від 17 червня 2011 року з призначенням платежу: «часткове погашення боргу ФОП ОСОБА_3 згідно з ухвалою господарського суду Харківської області від 3 червня 2011 року по справі № 5023/705/11».

Отже, грошові кошти в розмірі 113 396 грн. 22 коп. були перераховані банку без відповідного розподілу за кредитними договорами та відповідно були зараховані ПАТ «Брокбізнесбанк» на власний розсуд у погашення заборгованості за кредитним договором від 9 листопада 2007 року № 551П, що відповідає умовам договору.

Крім того, виходячи з принципів господарської (підприємницької) діяльності, передбачених нормами Господарського кодексу України (436-15) , порядок розподілу коштів на погашення кредиторської заборгованості, які надійшли в ході проведення ліквідаційної процедури банкрута, є виключно компетенцією кредитора.

Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та в порушення вимог ст. 15 ЦПК України вирішив питання, які йому не підвідомчі, а саме щодо розподілу грошових коштів у справі про банкрутство.

Частинами 1, 2 ст. 23 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» положення частини першої цієї статті щодо попереднього повідомлення нового власника майна про обов'язок виконати зобов'язання не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Проте суди у порушення ст. ст. 212- 214 ЦПК України на зазначені положення закону уваги не звернули; не встановили дійсних прав і обов'язків сторін, які випливають з кредитного договору та договору іпотеки; належним чином не визначили обсяг відповідальності відповідача перед кредитором і дійшли передчасного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки, стягнення грошових коштів у розмірі 113 396 грн. 22 коп. та залученні ОСОБА_4 до участі у справі в якості відповідача, прохання про що було заявлено позивачем.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення в частині оскарження не можуть вважатись законними й обґрунтованими, тому відповідно до ст. 338 ЦПК України в цій частині підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 3 серпня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 20 жовтня 2011 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 113 396 грн. 22 коп. та про звернення стягнення на предмет іпотеки скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.