6-46474св11 Про визнання договорів поруки та іпотеки такими, що припинилися - 16.05.2012 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства Промінвестбанк в особі філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Моршин Львівської області», ОСОБА_4 про визнання договорів поруки та іпотеки такими, що припинилися,

за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк в особі філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк у м. Львів» ( далі по тексту - ПАТ АКІБ в особі філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк у м. Львів») на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 27 грудня 2010 року, додаткове рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30 березня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 14 листопада 2011 року,

У грудні 2010 року ОСОБА_3 звернулася з позовом до ПАТ Промінвестбанк в особі філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Моршин Львівської області», ОСОБА_4, який уточнила у процесі розгляду справи і просила суд:

- визнати припиненим з 21 листопада 2008 року договір іпотеки від 27 вересня 2007 року, укладений між ЗАТ «АК ПІБ», правонаступником якого є ПАТ «АК ПІБ», ОСОБА_4 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу Львівської області ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за № 7019;

- визнати припиненим з 21 листопада 2008 року договір поруки від 27 вересня 2007 року, укладений між ЗАТ «АК ПІБ», правонаступником якого є ПАТ «АК ПІБ», ОСОБА_4 та ОСОБА_3.

У підставу визнання договорів поруки та іпотеки припиненими послався на те, що без згоди поручителя, який є також іпотекодавцем, змінено зобов'язання кредитора, чим збільшився обсяг його відповідальності як поручителя, а також припинився договір іпотеки, укладений з ним як з поручителем.

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 27 грудня 2010 року накладено арешт на нежитлові приміщення позначені на плані літ. «А», загальною площею 37,7 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 і належать ОСОБА_3 на праві власності.

Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 3 березня 2011 року позов задоволено.

Визнано припиненим з 21 листопада 2008 року договір іпотеки 27 вересня 2007 року, укладений між ЗАТ «АК ПІБ», правонаступником якого є ПАТ «АК ПІБ», ОСОБА_4 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу Львівської області ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за № 7019.

Визнано припиненим з 21 листопада 2008 року договір поруки від 27 вересня 2007 року, укладений між ЗАТ «АК ПІБ», правонаступником якого є ПАТ «АК ПІБ», ОСОБА_4 та ОСОБА_3.

Знято заборону відчуження нежилого приміщення - магазину, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 накладену 27 вересня 2007 року приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу Львівської області ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за № 70202, шляхом внесення відповідних змін до Державного реєстру обтяжень нерухомого майна.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Додатковим рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30 березня 2011 року визнано припиненим шляхом розірвання з 21 листопада 2008 року договір іпотеки від 27 вересня 2007 року, укладений між ЗАТ «АК ПІБ», правонаступником якого є ПАТ «АК ПІБ», ОСОБА_4 та ОСОБА_3, який посвідчений приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу Львівської області ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за № 7019.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 14 листопада 2011 року апеляційні скарги представника ПАТ «Промінвестбанк» відхилено, рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 3 березня 2011 року та додаткове рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30 березня 2011 року та ухвалу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 27 грудня 2010 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ПАТ АКІБ в особі філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк у м. Львів», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, порушує питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій і просить ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги дійшов висновку, що внаслідок збільшення відсоткової ставки за користування кредитом з 18 до 21 відсотка річних, а у випадку невиконання зобов'язань до 25 відсотків річних без згоди поручителя та іпотекодавця, збільшився обсяг відповідальності позивачки та значно перевищено вартість предмету іпотеки.

Проте з такими висновками попередніх судів повністю погодитися не можна.

Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

З матеріалів справи вбачається, що 25 вересня 2007 року між відповідачем ОСОБА_4, як позичальником, та ЗАТ в особі філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк у м. Львів» було укладено кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 283, за умовами якого Банк надав Позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності - грошові кошти в сумі, яка не може перевищувати 175000 грн. 00 коп. в порядку і на умовах, визначених цим договором (а.с. 42-44).

Пунктом 6.6 вищевказаного кредитного договору передбачено, що всі зміни та доповнення до цього Договору вносяться за згодою сторін у письмовій формі.

З метою забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором, 27 вересня 2007 року між ОСОБА_3, як поручителем, позичальником та Банком було укладено договір поруки, за яким ОСОБА_3 поручилась належним їй майном - нежитловим приміщенням у АДРЕСА_1: перед Банком за неналежне виконання позичальником взятих на себе зобов'язань, що витікають з кредитного договору № 283 від 25 вересня 2007 року (а.с. 5).

Згідно п. 1 вищезазначеного договору поруки від 27 вересня 2007 року майновий поручитель зобов'язується перед Кредитором відповідати своїм майном, а саме: нежилим приміщенням у м. Стрий по вул. Успенській, 38/2 за виконання Позичальником зобов'язань, які випливають з Кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 283 від 25 вересня 2007 року (а також усіх договорів про внесення змін до нього), укладеного між Кредитором та Позичальником в частині, пропорційній вартості заставленого ним майна.

27 вересня 2007 року з метою забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором та у відповідності до договору поруки, укладеного між ОСОБА_3 та Банком, між Банком та позивачкою було укладено договір іпотеки, згідно якого передано в іпотеку нежиле приміщення, магазин, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, який посвідчений приватним нотаріусом Стрийського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстровано у реєстрі за № 7019 (а.с. 38-41).

19 жовтня 2007 року між Банком та ОСОБА_4 було укладено договір про внесення змін до п.п. 2.1, 3.8 Кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 281 від 25 вересня 2007 року, згідно умов якого збільшився ліміт кредитної лінії до 225000 грн. 00 коп. (а.с. 6).

8 квітня 2008 року між Банком та ОСОБА_4 було укладено договір про внесення змін до п.п. 2.1, 3.8 Кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 281 від 25 вересня 2007 року, згідно умов якого збільшився ліміт кредитної лінії до 325000 грн. 00 коп. (а.с. 8).

21 листопада 2008 року року між Банком та ОСОБА_4 було укладено договір про внесення змін до п.п. 3.2, 3.3 Кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 281 від 25 вересня 2007 року, згідно умов якого підвищено проценту ставку з 18 % до 21 % річних, а у випадку порушення термінів повернення позики сторони передбачили, що відсоткова ставка зростає до 25 % річних.

Згідно ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку і відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення зобов'язання боржником, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (ч. 1 ст. 554 ЦК України).

Положеннями ч. 4 ст. 559 ЦК України передбачено, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Пунктом 22 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року (v0005740-12) роз'яснено, що відповідно до частини першої статті 559 ЦК України припинення договору поруки пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте, якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а, отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання.

Якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень частини першої статті 559 ЦК України порука припиняється у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. У цьому випадку поручитель має право на пред'явлення позову про визнання договору поруки припиненим.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до вимог ст. 575 ЦК України іпотека є окремим видом застави нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.

Статтею 1 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотеко держатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом (898-15) . Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель. Майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника.

Згідно положень ст. 11 вищезазначеного Закону майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Статтею 17 Закону України «Про іпотеку» визначено перелік підстав для припинення іпотеки, зокрема:

- іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору;

- реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону (898-15) ; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки;

- визнання іпотечного договору недійсним;

- знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі, якщо іпотекодавець не відновив її.

Зазначені позивачем підстави, на які він посилався, обґрунтовуючи необхідність визнання іпотечного договору таким, що припинив свою дію, статтею 17 Закону України «Про іпотеку» не передбачені.

Стаття 559 ЦК України, на порушення якої посилався позивач у позові, не може бути застосована до правовідносин, що виникли між сторонами на підставі договору іпотеки, оскільки вона відноситься до правовідносин, які виникають внаслідок договору поруки.

Пунктом 23 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» (v0005740-12) майновий поручитель відповідає перед заставо/іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов'язання винятково в межах вартості предмета застави/іпотеки.

Проте, суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги та визнаючи договір поруки від 27 вересня 2007 року та договір іпотеки від 27 вересня 2007 року припиненими, у порушення вимог ст. ст. 213- 214 ЦПК України не звернули уваги на вищезазначені норми закону і у достатньому обсязі не визначились із характером спірних правовідносин, у зв'язку з чим дійшли передчасного висновку про те, що внаслідок збільшення відсоткової ставки за користування кредитом з 18 до 21 відсотка річних, а у випадку невиконання зобов'язань до 25 відсотків річних без згоди поручителя та іпотекодавця, збільшився обсяг відповідальності позивачки та значно перевищено вартість предмету іпотеки.

За викладених обставин колегія суддів вважає, що рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 27 грудня 2010 року, додаткове рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30 березня 2011 року та ухвала апеляційного суду Львівської області від 14 листопада 2011 року підлягають скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 342, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк в особі філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк у м. Львів» задовольнити частково.

Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 27 грудня 2010 року, додаткове рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30 березня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 14 листопада 2011 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.