Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого Дьоміної О. О. суддів: Касьяна П. О. Кафідової О. В. Коротуна В. М. Штелик С. П.розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківського головного регіонального управління публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за весь час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди та зобов'язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 26 травня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 21 липня 2011 року,-

У жовтні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом та зазначав, що він працював у Харківському головному регіональному управлінні публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі - Харківське ГРУ ПАТ КБ «ПриватБанк») на посаді спеціаліста з координації діяльності кредитних інспекторів. Наказом директора Харківського ГРУ ПАТ КБ «ПриватБанк» від 22 вересня 2010 року його звільнено із займаної посади з 22 вересня 2010 року на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання обов'язків, покладених на нього трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку. Наказом директора Харківського ГРУ ПАТ КБ «ПриватБанк» від 23 вересня 2010 року змінено дату його звільнення

на 23 вересня 2010 року. Позивач, вважаючи своє звільнення незаконним, оскільки порушень трудового законодавства він не допускав, просив: поновити його на роботі на посаді спеціаліста з координації діяльності кредитних інспекторів; виключити інформацію про нього із чорного списку ПАТ КБ «ПриватБанк», стягнути відповідно до ст. 235 КЗпП України на його користь середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу, моральну шкоду в розмірі 3 тис. грн. та понесені витрати на правову допомогу.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 26 травня 2011 року позов ОСОБА_1 задоволено частково: поновлено ОСОБА_1 на посаді спеціаліста з координації діяльності кредитних інспекторів Харківського ГРУ ПАТ КБ «ПриватБанк»; стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 62 275 грн. 46 коп., 500 грн. на відшкодування моральної шкоди, 1 200 грн. витрат на правову допомогу; зобов'язано ПАТ КБ «ПриватБанк» виключити дані про ОСОБА_1 із чорного списку ПАТ КБ «ПриватБанк».

Додатковим рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 01 червня 2011 року визначено, що рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць у розмірі 7 667 грн. 08 коп. підлягає негайному виконанню, і вказано, що суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу згідно з рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 26 травня 2011 року визначено без утримання прибуткового податку та інших обов'язкових платежів.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 21 липня 2011 року рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 26 травня 2011 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 серпня 2011 року ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено у відкритті касаційного провадження.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 листопада 2011 року поновлено ВАТ КБ «ПриватБанк» строк на звернення із заявою про перегляд ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 серпня 2011 року та допущено до провадження Верховного Суду України цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківського ГРУ ПАТ КБ «ПриватБанк» про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди та зобов'язання вчинити певні дії для перегляду ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 серпня 2011 року.

Постановою Верховного Суду України від 23 січня 2012 року ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 серпня 2011 року в частині стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу скасовано, передано справу в цій частині на новий касаційний розгляд до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 березня 2012 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківського головного регіонального управління публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за весь час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди та зобов'язання вчинити певні дії призначено до розгляду.

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 26 травня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 21 липня 2011 року, ухвалите нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, обґрунтовуючи неправильним застосуванням судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Ухвалюючи рішення про поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягуючи на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу - з 23 вересня 2010 року до 26 травня 2011 року - у сумі 62 275 грн. 46 коп. на підставі ст. 235 КЗпП України, ст. 27 Закону України "Про оплату праці" і постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" (100-95-п) , суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходили з того, що середній заробіток за час вимушеного прогулу необхідно обчислювати шляхом множення середньомісячної заробітної плати на кількість місяців вимушеного прогулу.

Проте такі висновки не ґрунтуються на вимогах діючого законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення

середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (100-95-п) (далі - Порядок).

З урахуванням цих норм, зокрема абз. 3 п. 2 Порядку (100-95-п) , середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Ураховуючи, що звільнення ОСОБА_1 відбулося 23 вересня 2010 року, суди, застосовуючи зазначені норми права, дійшли правильного висновку про те, що середня заробітна плата позивача повинна обчислюватися з виплат, отриманих ним за попередні два місяці роботи, а саме за серпень і липень 2010 року.

Разом з тим, визначаючи розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суди допустили неправильне застосування ч. 2 ст. 235 КЗпП України, ст. 27 Закону України «Про оплату праці» та Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (100-95-п) , яке суперечить змісту цих норм та практиці їх застосування.

Відповідно до п. 5 розд. ІV Порядку (100-95-п) основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку (100-95-п) визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз. 2 п. 8 Порядку (100-95-п) ).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абз. 3 п. 8 Порядку (100-95-п) ).

Суд першої та апеляційної інстанцій не врахували вищевикладеного, що свідчить про те, що рішення постановлені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушення норм процесуального права, у зв`язку з чим рішення підлягають скасуванню із направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,-

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк - задовольнити частково.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 26 травня 2011 року та рішення апеляційного суду Харківської області від 21 липня 2011 року в частині стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарження не підлягає.