Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Юровської Г.В., суддів: Мазур Л.М., Маляренка А.В., Матвєєвої О.А., Леванчука А.О.,-розглянувши справу за позовом прокурора Артемівського району Донецької області в інтересах держави в особі Новолуганської сільської ради Артемівського району Донецької області до ОСОБА_6, товариства з обмеженою відповідальністю «Востоксельхозпродукт» в особі ліквідатора Біленко Ірини Едуардівни про визнання недійсним договору купівлі-продажу, за касаційною скаргою Новолуганської сільської ради Артемівського району Донецької області на рішення апеляційного суду Донецької області від 21 листопада 2011 року,

У жовтні 2010 року прокурор Артемівського району Донецької області в інтересах держави в особі Новолуганської сільської ради Артемівського району Донецької області звернувся із позовом до ОСОБА_6, товариства з обмеженою відповідальністю «Востоксельхозпродукт» (далі - ТОВ «Востоксельхозпродукт») в особі ліквідатора Біленко І.Е. про визнання недійсним договору купівлі-продажу, посилаючись на те, що в ході проведеної ними перевірки ТОВ «Востоксельхозпродукт» встановлено, що 8 жовтня 2003 року господарським судом Донецької області порушено справу № 15/154б про банкрутство цього підприємства. Постановою господарського суду Донецької області від 2 березня 2004 року ТОВ «Востоксельхозпродукт» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Ухвалою суду від 19 травня 2005 року новим ліквідатором ТОВ «Востоксельхозпродукт» призначено арбітражну керуючу Шолохову І.Б., якій відповідно до акта прийому-передачі від 30 травня 2005 року було передано майно підприємства - банкрута ТОВ «Востоксельхозпродукт» у кількості 13 одиниць (у тому числі будівлю гуртожитку) загальною балансовою вартістю 714 803 грн. 25 коп. У подальшому при здійсненні ліквідації підприємства у лютому 2008 року ліквідатором Шолоховою І.Б. була проведена оцінка чотирьох поверхів гуртожитку, розташованого у АДРЕСА_1 на суму 27 474 грн. 07 коп. 20 березня 2008 року у порушення вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (2343-12) Шолоховою І.Б. була подана заява на реалізацію гуртожитку на біржових торгах. 1 квітня 2008 року вказану будівлю - чотири поверхи гуртожитку, який належав банкруту ТОВ «Востоксельхозпродукт», було реалізовано Шолоховою І.Б. через Міжрегіональну Українську біржу фізичній особі ОСОБА_6 за 27 474 грн. 07 коп., а 3 червня 2008 року - укладено договір купівлі-продажу вказаного майна.

Позивач вважав, що вказана угода укладена незаконно, а тому просив визнати недійсним договір купівлі-продажу від 3 червня 2008 року 81/100 часток будинку квартирного типу (гуртожитку) чотирьох поверхів (2,3,4,5) розташованого по вул. Леніна, 1 у с. Новолуганське Артемівського району Донецької області, укладений між ОСОБА_6 та ТОВ «Востоксельхозпродукт» в особі ліквідатора підприємства - арбітражного керуючого Шолохової І.Б.

Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від

15 червня 2011 року позов прокурора Артемівського району Донецької області в інтересах держави в особі Новолуганської сільської ради Артемівського району Донецької області задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 3 червня 2008 року 81/100 часток будинку квартирного типу (гуртожитку) чотирьох поверхів (2,3,4,5), розташованого в АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_6 та ТОВ «Востоксельхозпродукт» в особі ліквідатора підприємства - арбітражного керуючого Шолохової І.Б. Вирішено питання про судові витрати.

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 21 листопада

2011 року рішення суду першої інстанції скасовано й ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову прокурора Артемівського району Донецької області в інтересах держави в особі Новолуганської сільської ради Артемівського району Донецької області.

У касаційній скарзі Новолуганська сільська рада Артемівського району Донецької області просить скасувати рішення, ухвалене судом апеляційної інстанції, і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Проте зазначеним вимогам рішення апеляційного суду не відповідає.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу (435-15) , іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Частинами 1, 3 статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5, 6 статті 203 цього кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановленим законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно із ч. 1 ст. 26 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», яка діяла на час укладення спірного договору купівлі-продажу від 3 червня 2008 року, усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

Суд першої інстанції, правильно встановивши фактичні обставини справи та давши правильну оцінку всім зібраним у справі доказам, дійшов обґрунтованого висновку про наявність між сторонами договірних відносин, які регулюються нормами ч. 1 ст. 203, чч. 1,3 ст. 215 ЦК України, ч. 1 ст. 26 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», яка діяла на час укладення спірного договору та що позов прокурора Артемівського району Донецької області в інтересах держави в особі Новолуганської сільської ради Артемівського району Донецької області підлягає задоволенню.

Такий висновок суду ґрунтується на тому, що на час укладення договору купівлі-продажу від 3 червня 2008 року чотири поверхи гуртожитку, розташованого у АДРЕСА_1, не могли бути включені до ліквідаційної маси, оскільки відповідно до ст. 26 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» вони повинні були передаватися до комунальної власності Новолуганської сільської ради Артемівського району Донецької області та відповідно не підлягали продажу.

Скориставшись передбаченим ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 309 ЦПК України правом скасувати рішення суду першої інстанції з підстав неповноти з'ясування обставин справи та ухвалити нове рішення, апеляційний суд не забезпечив повного з'ясування обставин справи та невірно застосував положення ст. 26 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» і дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог прокурора Артемівського району Донецької області в інтересах держави в особі Новолуганської сільської ради Артемівського району Донецької області.

Безпідставно скасувавши законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції, апеляційний суд припустився помилки в застосуванні норми матеріального закону.

Ураховуючи наведене, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням рішення суду першої інстанції в силі з підстав, передбачених ст. 339 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Новолуганської сільської ради Артемівського району Донецької області задовольнити.

Рішення апеляційного суду Донецької області від 21 листопада 2011 року скасувати, рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 15 червня 2011 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.