Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Юровської Г.В., суддів: Мазур Л.М., Маляренка А.В., Матвєєвої О.А., Леванчука А.О.,-розглянувши справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення коштів на утримання дитини, яка навчається, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Волинської області від 24 січня 2012 року,

У листопаді 2011 року ОСОБА_6 звернулася з позовом до ОСОБА_7 про стягнення коштів на утримання дитини, яка навчається. Позивачка посилалася на те, що 23 листопада 1993 року у них народилася дочка ОСОБА_8. 17 квітня 1996 року шлюб між ними було розірвано. З 1 вересня 2011 року дочку зараховано на перший курс денного відділення Волинського національного університету ім. Лесі Українки, де вартість освітньої послуги становить 12 050 грн. Самостійно вона не має можливості забезпечити навчання дочки у навчальному закладі. Відповідач добровільно надавати кошти на навчання відмовляється, має постійне місце роботи, де отримує дохід. Просила суд зобов'язати ОСОБА_7 сплачувати на її користь кошти за навчання дочки ОСОБА_8 за один навчальний рік в сумі 6 025 грн.

Рішенням Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 5 грудня 2011 року позов ОСОБА_6 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 1 807 грн. 75 коп. половину сплачених коштів за навчання повнолітньої дитини, ОСОБА_9, за період з вересня до грудня 2011 року у Волинському національному університеті ім. Лесі Українки. Ухвалено стягувати з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 аліменти на навчання дочки, ОСОБА_9, починаючи з 1 грудня 2011 року до липня 2012 року у розмірі 500 грн., щомісячно.

Рішенням апеляційного суду Волинської області від 24 січня 2012 року рішення районного суду скасовано й ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, із ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Оскаржувані у справі судові рішення вказаним вимогам не відповідають.

Скасовуючи рішення суду першої та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що місцевий суд вирішуючи позов вийшов за межі позовних вимог та безпідставно стягнув кошти на навчання дитини.

Проте погодитись з таким висновком суду не можна.

Відповідно до ст. 198 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.

Згідно із ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Ухвалюючи судові рішення, суди не звернули уваги на те, що на час понесення витрат дочка позивачки була неповнолітньою і ці додаткові витрати пов'язані із її навчанням.

Розглядаючи справу, суди не звернули уваги на ці обставини і не визначилися з нормою права, яка підлягає застосуванню при вирішенні даного спору.

Переглядаючи справу і скасовуючи рішення місцевого суду, апеляційний суд виходив з того, що місцевий суд вийшов за межі позовних вимог, однак такий висновок є неправильним, оскільки позивачка обґрунтувала свої позовні вимоги посиланням на обов'язок батька брати участь у додаткових витратах на утримання дочки і витрат на утримання дочки після досягнення нею повноліття. Неправильне посилання позивачки на норми матеріального права не є визначальними для визначення підстав звернення позивача до суду, оскільки обов'язок визначати вид правовідносин та норми, які підлягають застосуванню при вирішенні спору покладено на суд.

З огляду на це судові рішення не можна визнати законними та обґрунтованими й вони підлягають скасуванню з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України, з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Камінь-Каширського районного суду Волинської області від

5 грудня 2011 року та рішення апеляційного суду апеляційного суду Волинської області від 24 січня 2012 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.