Колегія суддів cудової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Сімоненко В.М.,

суддів: Амеліна В.І., Карпенко С.О.,

Гончара В.П., Олійник А.С.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, яка діє від свого імені та від імені неповнолітньої дитини ОСОБА_6, до виконавчого комітету Харківської міської ради, виконавчого комітету Червонозаводської районної в м. Харкові ради, Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, треті особи: закрите акціонерне товариство акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк в особі Харківської філії центрального відділення «Промінвестбанку» (далі - Банк), ОСОБА_7, виконавчий комітет Московської районної в м. Харкові ради про визнання права користування квартирою та зобов'язання вчинити дії та за зустрічним позовом Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: виконавчий комітет Харківської міської ради, виконавчий комітет Червонозаводської районної в м. Харкові ради, ОСОБА_7, виконавчий комітет Московської районної в м. Харкові ради про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням, за касаційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на рішення апеляційного суду Харківської області від 2 червня 2009 року,

У вересні 2005 року ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, яка діє від свого імені та від імені неповнолітньої дитини ОСОБА_6, звернулися до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що з 1988 року перебували на квартирному обліку як такі, що потребують поліпшення житлових умов, у Харківському регіональному управлінні Промінвестбанку. Банком було укладено договір з Харківським заводом "Електробритва" на пайову участь у будівництві двох квартир у будинку АДРЕСА_1. Банком були перераховані кошти за дві трикімнатні квартири в цьому будинку. Заводом "Електробритва" було виділено Банку дві трикімнатні квартири у зазначеному будинку. Спільним рішенням адміністрації і профспілкового комітету Банку сім`ї ОСОБА_3 було виділено ізольовану трьохкімнатну квартиру № НОМЕР_1 у зазначеному будинку. Рішенням виконавчого комітету Червонозаводської районної в м. Харкові ради № 417 від 17 грудня 1995 року позивачам та неповнолітній ОСОБА_6 було видано ордер на вселення у зазначену квартиру. Разом з тим, позивачі позбавлені права користуватися зазначеною квартирою, оскільки у березні 2000 року завод "Електробритва" було визнано банкрутом. Функції замовника будівництва у подальшому було передано Східному регіональному управлінню Державної прикордонної служби України. Оскільки Східне регіональне управління Державної прикордонної служби України не визнає права позивачів на користування зазначеною квартирою, позивачі просили суд визнати за ними та неповньолітньою ОСОБА_6 право користування спірною квартирою та зобов'язати відповідачів укласти договір найму жилого приміщення.

Східне регіональне управління Державної прикордонної служби України звернулось до суду з зустрічним позовом, в якому зазначило, що ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та неповнолітній ОСОБА_6 виконавчим комітетом Червонозаводської районної в м. Харкові ради 20 грудня 1995 року був виданий ордер на вселення до квартири АДРЕСА_1, забудовником якого є Управління. Але, починаючи з 20 грудня 1995 року ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та неповнолітня ОСОБА_6 були відсутніми у зазначеній квартирі. На підставі ст. 71 ЖК України Управління просило суд визнати ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та неповнолітню ОСОБА_6 такими, що втратили право користування спірною квартирою АДРЕСА_1.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 20 лютого 2009 року позовні вимоги ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та неповнолітньою ОСОБА_6 право користування квартирою АДРЕСА_1. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено. В задоволенні зустрічного позову Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 2 червня 2009 року рішення суду першої інстанції змінено, відмовлено у визнанні за ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та неповнолітньою ОСОБА_6 права користування спірною квартирою. В решті рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі заявники ставлять питання про скасування рішення апеляційного суду, просять залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що право на користування квартирою у позивачів виникло на підставі спільного рішення адміністрації і профспілкового комітету Червонозаводської районної в м. Харкові ради від 20 грудня 1995 року на вселення з дня отримання ордера. ОСОБА_3 та члени її сім`ї не можуть бути позбавлені цього права у зв`язку із невизнанням їх права Управлінням.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у позові, апеляційний суд послався на те, що право користування жилим приміщенням можна визнати тільки після прийняття будинку в експлуатацію, а на момент прийняття рішення про надання квартири позивачам квартира ще не була об`єктом житлового найму, оскільки будинок не був зданий в експлуатацію.

Крім того, власником будинку та відповідно спірної квартири є СРУ ДПС, будинок знаходиться на балансі цієї установи, а докази того, що власником квартири є Банк і відповідно має право нею розпоряджатися, у матеріалах справи відсутні.

З такими висновками апеляційного суду погодитись не можна

Судами встановлено, що ОСОБА_3 працювала у Харківському регіональному управлінні Промінвестбанку, нині акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (далі - Банк) та разом з членами своєї сім`ї перебувала на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, за місцем роботи.

10 квітня 1989 року між Банком та Харківським заводом "Електробритва" (далі - Завод) було укладено договір, відповідно до умов якого Банк зобов`язався прийняти дольову участь в будівництві жилого будинку АДРЕСА_1, а Завод зобов'язався надати Банку житло відповідно до перерахованих грошових сум - три однокімнатні квартири.

16 березня 1994 року між Заводом та Банком було укладено додаткову угоду, за умовами якої було збільшено суму грошових коштів, які Банк перерахує Заводу, а останній зобов'язався передати Банку одну трикімнатну квартиру. На виконання умов цього договору Банк перерахував Заводу грошові суми.

На підставі спільного рішення адміністрації і профспілкового комітету Банку від 15 листопада 1995 року виконкомом Московської районної ради м. Харкова ОСОБА_3 та членам її сім`ї надано ордер на квартиру АДРЕСА_1, причому вони були зняті з обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов. На підставі рішення виконавчого комітету Червонозаводської районної в м.Харкові ради від 19 грудня 1995 року № 417 ОСОБА_3 зі складом сім`ї ОСОБА_4, ОСОБА_5 та неповнолітня ОСОБА_6 було видано ордер від 20 грудня 1995 року на вселення у зазначену квартиру. Але у зв`язку з тим, що будинок на час видачі ордеру був не добудований, ОСОБА_3 та члени її сім`ї до квартири не вселилися. В 1999 році Завод було визнано банкрутом, а у 2000 році функції замовника будівництва зазначеного будинку передано Східному регіональному управлінню Державної прикордонної служби України (далі Управління). У подальшому зазначений будинок було добудовано Управлінням, а вказану квартиру на підставі рішення виконавчого комітету Московської районної в м.Харкові ради від 25 грудня 2007 року №415/6 включено до складу службового житла Управління та виділено як службову квартиру ОСОБА_7

Відповідно до статті 58 ЖК України, єдиною підставою для вселення у житлове приміщення є ордер, який видається виконавчим органом місцевої ради на підставі рішення про надання житлового приміщення у будинках громадського чи державного житлового фонду, ордер на жиле приміщення є адміністративним актом, що видається виконавчим органом місцевого самоврядування до компетенції якого входить вирішення питань, пов'язаних із наданням житлових приміщень.

Апеляційний суд зазначив, що право власності на спірну квартиру належить Управлінню, знаходиться на його балансі, а дані про те, що Банк є власником квартири і вправі нею розпоряджатися, відсутні.

Однак, рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 22 березня 2000 року №317 у зв'язку із банкрутством Заводу функції замовника на будівництво житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями на земельній ділянці по АДРЕСА_1 передано Управлінню військ Південно-Східного напряму Прикордонних військ України. Зобов'язано Управління передати міськвиконкому 500 кв.м. загальної площі із другої та третьої секцій будинку, 134,63 кв.м. загальної площі у порядку компенсації житлоплощі, одержаної попереднім замовником. Постановою Кабінету Міністрів України №168 від 31 січня 2000 року (168-2000-п) «Про порядок передачі права на завершення припинених будівництвом об'єктів житла» визначено, що передача права на завершення будівництва об'єкта здійснюється на підставі договору, яким новий замовник зобов'язується провести пропорційний розділ збудованого житла.

Проте такий договір за участю Управління не укладався.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 ЖК ніхто не може бути обмежений у праві користування житлом інакше, як з підстав, передбачених законом.

За положеннями ст. 50 ЖК жиле приміщення, що надається громадянам для проживання, має бути благоустроєним щодо умов даного населеного пункту і відповідати встановленим санітарним і технічним вимогам.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 та члени її сім`ї надали згоду на прийняття квартири в недобудованому будинку, отримавши право користування спірним жилим приміщенням, проте їх право оспорюється Управлінням, яке це право не визнає.

Висновок апеляційного суду про те, що право користування можна визнати тільки після прийняття будинку в експлуатацію, не грунтується на вимогах закону, оскільки таке право виникає з моменту надання ордеру, який виданий позивачам у встановленому законом порядку, є дійсним і ніким не скасований.

Наведене свідчить про те, що рішення апеляційним судом постановлене із порушенням вимог закону.

Натомість рішення суду першої інстанції є законним і обгрунтованим.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що у позивачів виникло право користування жилим приміщенням на підставі ордеру, виданого у встановленому законом порядку, проте це право оспорюється відповідачем, у зв`язку із чим воно підлягає захисту у судовому порядку.

Відповідно до ст. 339 ЦПК України, установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів cудової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Харківської області від 2 червня 2009 року скасувати, рішення Московського районного суду м. Харкова від 20 лютого 2009 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.