Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Олійник А.С.,

суддів: Амеліна В.І., Гончара В.П.,

Дербенцевої Т.П., Карпенко С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Керченської міської ради Автономної Республіки Крим, ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», про встановлення факту прийняття спадщини і визнання права власності за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 19 червня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 21 жовтня 2008 року,

У березні 2008 року ОСОБА_3 звернулася до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її мати ОСОБА_5, яка за життя склала заповідальне розпорядження на свій вклад у відкритому акціонерному товаристві «Державний ощадний банк України» у рівних частках на ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_6 Після смерті матері позивач та ОСОБА_4 отримали свідоцтво про право на спадщину, ОСОБА_6, який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1, право на спадщину, що відкрилась після смерті ОСОБА_5, не оформив.

Ураховуючи викладене, просила встановити факт прийняття спадщини після смерті сина ОСОБА_6 і визнати за нею право власності на заощадження ОСОБА_5, які знаходяться у відкритому акціонерному товаристві «Державний ощадний банк України».

Рішенням Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 19 червня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 21 жовтня 2008 року, у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 19 червня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 21 жовтня 2008 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Згідно з п. 2 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (2453-17) , зміненого Законом України від 20 жовтня 2011 року № 3932-VI (3932-17) «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо розгляду справ Верховним Судом України», що набрав чинності 13 листопада 2011 року, касаційні скарги (подання), не розглянуті Верховним Судом України до 1 листопада 2011 року включно, передаються ним до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, про що постановляється ухвала. Розгляд таких справ Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ починається спочатку.

Ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 13 грудня 2011 року справа за позовом ОСОБА_3 до Керченської міської ради Автономної Республіки Крим, ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», про встановлення факту прийняття спадщини і визнання права власності передана до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши в межах касаційної скарги правильність застосування судами норм матеріального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, вірно виходив із того, що ОСОБА_3 не довела прийняття ОСОБА_6 спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_5, і прийняття позивачем спадщини після смерті ОСОБА_6

Такі висновки судів відповідають фактичним обставинам справи і ґрунтуються на законі.

Судами встановлено, що ОСОБА_5, мати ОСОБА_3 склала заповідальне розпорядження, яким позивачу, ОСОБА_4 і ОСОБА_6 у рівних частках заповідала грошові вклади з відповідними відсотками та сумами компенсацій за рахунком № НОМЕР_1 і за компенсаційним рахунком до нього № НОМЕР_2, які знаходяться у відкритому акціонерному товаристві «Державний ощадний банк України».

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 померла.

Після смерті ОСОБА_5 ОСОБА_3 10 жовтня 2006 року отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, а ОСОБА_4 - того ж дня отримала свідоцтво про право на спадщину за заповідальним розпорядженням.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6

За положеннями ст. 549 ЦК Української РСР, який був чинний на час виникнення спірних правовідносин, визнавалося, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Вважається, що спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини (стаття 549 цього Кодексу).

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що доказів на підтвердження прийняття ОСОБА_6 спадщини за заповідальним розпорядженням ОСОБА_5 не надано і зроблено правильний висновок про відсутність підстав для визнання за нею права власності на 1/3 частку грошового вкладу з відповідними відсотками та сумами компенсацій за рахунком № НОМЕР_1 і за компенсаційним рахунком до нього № НОМЕР_2, які знаходяться у відкритому акціонерному товаристві «Державний ощадний банк України».

Згідно з ч.2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Докази та обставини на які посилається заявник у касаційній скарзі, були предметом дослідження судом першої та апеляційної інстанції і додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Наведені у касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують, рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 19 червня 2008 року та ухвала апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 21 жовтня 2008 року постановлені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Крім того, позивач не позбавлена права в порядку, передбаченого ст. 554 ЦК Української РСР, вирішити питання прирощення спадкової частки.

Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 19 червня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 21 жовтня 2008 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.