Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого: судді Дьоміної О.О.

суддів: Касьяна О.П. Кафідової О.В.

Коротуна В.М. Штелик С.П.

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа - Харківська міська рада Харківської області, про визнання недійсним договору дарування й визнання права власності на будинок та за позовом Харківської міської ради Харківської області до ОСОБА_5 про визнання недійсним договору дарування за касаційною скаргою Харківської міської ради Харківської області на рішення апеляційного суду Харківської області від 6 серпня 2009 року,

У жовтні 2008 року ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулись до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_6 належало на праві власності спірне домоволодіння, в якому вони та його власниця зі своїм сином ОСОБА_7 постійно проживали і були зареєстровані. На підставі рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради народних депутатів № 15-2 від 10 січня 1990 року «Про реконструкцію вул. Зубарєва і будівництво тролейбусної лінії» земельна ділянка по АДРЕСА_3 на якій розташовано спірний житловий будинок з надвірними будівлями, була вилучена із користування для виконання робіт з реконструкції вул. Зубарєва та будівництва тролейбусної лінії (а.с. 16). Рішенням Виконавчого комітету Орджонікідзевської районної Ради народних депутатів від 05 травня 1992 року № 119/15 мешканцям будинку АДРЕСА_3 у зв'язку з відселенням були надані: квартира АДРЕСА_1 - ОСОБА_6, і квартира АДРЕСА_2 - ОСОБА_7 на сім'ю з трьох осіб. Даним рішенням ОСОБА_6 було зобов'язано анулювати правову реєстрацію в КП «Харківське МБТІ» на будинок, що підлягає знесенню по АДРЕСА_3 ОСОБА_6 це рішення не виконала, правову реєстрацію на зазначений будинок не анулювала і будинкову книгу на спірний житловий будинок до паспортної служби для її знищення не здала. 12 квітня 2007 року ОСОБА_6 отримала у Харківському обласному державному нотаріальному архіві дублікати правовстановлюючих документів на спірне майно, 18 травня 2007 року зареєструвала їх у КП «Харківське МБТІ» і 15 червня 2007 року подарувала спірний житловий будинок з надвірними будівлями своєму синові відповідачу ОСОБА_5 Договір дарування було посвідчено державним нотаріусом Четвертої Харківської державної нотаріальної контори і зареєстровано в реєстрі нотаріальних дій за № 4 - 925 (а.с. 3). ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла. Оскільки договір дарування був укладений відносно земельної ділянки і будинку, які не належали дарувальнику, а знаходились у їх постійному користуванні протягом 30 років, просили суд, визнати право власності на будинок з надвірними спорудами за набувальною давністю, визнати недійсним договір дарування житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_3, укладений між ОСОБА_6 і відповідачем ОСОБА_5

У січні 2009 року Харківська міська рада Харківської області звернулася до суду з самостійними позовними вимогами до відповідача ОСОБА_5, просила суд визнати недійсним договір дарування житлового будинку з надвірними будівлями, з тих підстав, що на даний час рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради народних депутатів № 15-2 від 10 січня 1990 року не втратило своєї чинності, а тому спірний житловий будинок знаходиться у їхній власності.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 28 травня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_3 ОСОБА_4 задоволені частково. Позов Харківської міської ради Харківської області задоволено. Визнано недійсним договір дарування житлового будинку АДРЕСА_3, який було укладено між ОСОБА_6 і ОСОБА_5, в іншій частині позовних вимог ОСОБА_8 та ОСОБА_4 відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь Харківської міської ради Харківської області судові витрати по справі в сумі 301 грн.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 6 серпня 2009 року рішення суду першої інстанції змінено: в частині визнання недійсним зазначеного договору дарування будинку скасовано; у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_4, Харківської міської ради Харківської області про визнання договору дарування будинку недійсним відмовлено; в частині стягнення з ОСОБА_5 на користь Харківської міської ради Харківської області судових витрат рішення скасовано.

У поданій касаційній скарзі Харківська міська рада Харківської області, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 2 розділу ХІІ «Перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (2453-17) ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 20 грудня 2011 року справу передано до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої та апеляційної інстанції не відповідає.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_3, ОСОБА_4 та задоволення позову Харківської міської ради, суд першої інстанції виходив із того, що у зв'язку з вилученням земельної ділянки для реконструкції вул. Зубарєва і будівництва тролейбусної лінії, власнику та мешканцям вказаного будинку була надана відповідна компенсація у вигляді наданих квартир. Проте в порушення покладеного на власницю будинку обов'язку анулювати правову реєстрацію житлового будинку з надвірними спорудами, ОСОБА_6 оформила договір дарування спірного майна, яке їй на момент укладення договору не належало. Відмовляючи в задоволенні вимог ОСОБА_3 про визнання за нею права власності на спірний житловий будинок з надвірними будівлями за набувальною давністю, суд виходив із того, що правила ст. 344 ЦК України про набувальну давність можуть бути застосовані лише з 1 січня 2011 року.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову, та ухвалюючи нове про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що право власності ОСОБА_6 на час відчуження домоволодіння припинено не було і вона відповідно до ч. 2 ст. 319 ЦК України мала право вчиняти щодо свого майна будь-які дії.

Проте з такими висновками суду першої та апеляційного інстанції погодитись не можна з таких підстав.

Судом встановлено, що житловий будинок з надвірними спорудами по АДРЕСА_3 на праві власності належав ОСОБА_6

Рішенням Виконавчого комітету Харківської міської ради народних депутатів № 15-2 від 10 січня 1990 року «Про реконструкцію вул. Зубарєва і будівництво тролейбусної лінії» земельна ділянка по АДРЕСА_3 на якій розташований спірний житловий будинок з надвірними будівлями, була вилучена із користування для виконання робіт по реконструкції вул. Зубарєва і будівництва тролейбусної лінії.

Рішенням Виконавчого комітету Орджонікідзевської районної Ради народних депутатів від 05 травня 1992 року № 119/15 мешканцям будинку АДРЕСА_3 у зв'язку з відселенням були надані: квартира АДРЕСА_1 - ОСОБА_6, і квартира АДРЕСА_2 - ОСОБА_7 на сім'ю з трьох осіб. Даним рішенням ОСОБА_6 було зобов'язано анулювати правову реєстрацію в КП «ХМБТІ» на будинок, що підлягає знесенню по АДРЕСА_3

12 квітня 2007 року ОСОБА_6 отримала у Харківському обласному державному нотаріальному архіві дублікати правовстановлюючих документів на спірне майно, 18 травня 2007 року зареєструвала їх у КП «Харківське МБТІ» і 15 червня 2007 року подарувала спірний житловий будинок з надвірними будівлями своєму синові ОСОБА_5

Відповідно до ст. 149 Земельного кодексу України (в редакції 2001 року) земельні ділянки надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, в порушення ст. 212- 213 ЦПК України не дав належної оцінки обставинам справи, не з'ясував у чиїй власності з 1990 року по 2007 рік перебував будинок та земельна ділянка, чи був виконаний п. 3 рішення міськвиконкому від 10 січня 1990 року, на якій підставі станом на 2007 рік ОСОБА_6 отримала у Харківському обласному державному нотаріальному архіві дублікати правовстановлюючих документів на спірне майно та зареєструвала їх у КП «Харківське МБТІ», а відтак чи припинилось фактично її право власності.

Перевіряючи в апеляційному порядку законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд, цих недоліків не усунув та ухвалив передчасне рішення про відмову у задоволенні позову.

Крім того, суди, посилаючись на Закон України «Про власність» (697-12) не врахували, що на момент виникнення спірних правовідносин (1990 рік) він не підлягав застосуванню, оскільки набрав чинності лише з 1991 року.

Оскільки такі порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин справ, ухвалені в справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу Харківської міської ради Харківської області задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Харківської області від 6 серпня 2009 року та рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 28 травня 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.