Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Гулька Б.І. Луспеника Д.Д. Червинської М.Є.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» про визнання договору іпотеки частково недійсним за касаційними скаргами публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» та ОСОБА_5 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 3 червня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 4 липня 2011 року,

У квітні 2011 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що 21 лютого 2008 року між ОСОБА_5 і ПАТ «Перший Український Міжнародний банк» було укладено договір іпотеки, предметом якого є жилий будинок АДРЕСА_1, для забезпечення виконання отриманого нею кредиту. Зазначав, що він є власником 1/6 частини вказаного житлового будинку з 1988 року, а заочне рішення суду від 25 травня 2007 року, згідно з яким за ОСОБА_5 було визнано в порядку набувальної давності право власності на вказану частину будинку, яка йому належала, скасоване в апеляційному порядку і повторним рішенням суду від 1 жовтня 2009 року ОСОБА_5 відмовлено в позові про право власності. Отже, оскільки в іпотеку було передане майно, яке іпотекодавцю не належало, 1/6 частина спірного будинку вибула з його власності поза його волею, ніяких правовідносин із банком він не має, позивач просив визнати наведений вище договір іпотеки частково недійсним.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 3 червня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 18 жовтня 2011 року, позов задоволено. Визнано договір іпотеки від 21 лютого 2008 року, укладеного між ОСОБА_5 і ПАТ «Перший Український Міжнародний банк», щодо передачі в іпотеку 1/6 частини жилого будинку АДРЕСА_1 недійсним.

У касаційних скаргах із посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, ПАТ «Перший Український Міжнародний банк» просить скасувати судові рішення з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову, а ОСОБА_5 просить скасувати судові рішення з направленням справи на новий судовий розгляд.

Колегія суддів, розглянувши касаційні скарги в межах їх доводів, вважає, що скарги задоволенню не підлягають з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарг цих висновків не спростовують.

Так, на підставі поданих сторонами доказів, які судами належним чином оцінені (ст. 212 ЦПК України), суди дійшли правильного висновку про те, що в іпотеку можна передати лише те майно, що належить іпотекодавцю на праві власності або може належати йому в майбутньому. ОСОБА_5 передала в іпотеку банку 1/6 частину спірного житлового будинку, яка їй не належала на праві власності.

Посилання касаційних скарг на те, що на час передачі в іпотеку ОСОБА_6 належала ця частина будинку на підставі заочного рішення суду, безпідставні, оскільки зі скасуванням рішення суду втрачаються ті правові наслідки, які з нього випливають. Крім того, при новому розгляді справи їй було відмовлено у праві власності.

Зазначені висновки судів відповідають обставинам справи, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судами правильно застосовані. Зокрема, вірно застосовані положення ст. ст. 328, 583 ЦК України та Закону України «Про іпотеку» (898-15) і на підставі ст. ст. 203, 215 ЦК України договір іпотеки вірно частково визнано недійсним.

Судова колегія виходить із того, що при встановленні фактичних обставин справи, дослідженні доказів та визначенні права, яке підлягало застосуванню для цих правовідносин, судами не були порушені норми процесуального чи матеріального права.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційні скарги публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» та ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 3 червня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 4 липня 2011 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.