6-1284св12 Про визнання договору дарування житлового будинку недійсним - 11.05.2012 Прийняття

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_3, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4, до ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи - приватний нотаріус Кременецького районного нотаріального округу - ОСОБА_7, служба у справах дітей Кременецької райдержадміністрації, про визнання договору дарування житлового будинку недійсним, за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 28 вересня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 29 листопада 2011 року,

У червні 2011 року ОСОБА_3, діючи в інтересах малолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання договору дарування житлового будинку недійсним. Зазначала, що 6 грудня 2010 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 був укладений договір дарування житлового будинку з господарськими приміщеннями, що знаходиться в АДРЕСА_1. Право на проживання в цьому будинку має вона та її малолітній син ОСОБА_4 Так як, в порушення вимог чинного законодавства договір дарування був вчинений без згоди органу опіки та піклування, що потягнуло порушення житлових прав її сина ОСОБА_4, просила задовольнити позов.

В серпні 2011 року ОСОБА_6 пред'явив зустрічний позов до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, обґрунтовуючи його тим, що внаслідок безпідставного звернення ОСОБА_3 до суду про визнання договору дарування недійсним у нього піднявся тиск, почались головні болі, він відчув біль в ділянці серця та лівої руки в результаті чого вимушений був пройти курс лікування в головному військовому клінічному госпіталі Міністерства оборони України. Цими діями відповідача йому була спричинена моральна шкода, на відшкодування якої просив стягнути з неї 10 000 грн.

рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 28 вересня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 29 листопада 2011 року, первісний позов задоволено. Визнано недійсним з моменту укладення договір дарування житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями в АДРЕСА_1, укладений 6 грудня 2010 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, посвідчений приватним нотаріусом Кременецького районного нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрований в реєстрі за № 1788. Вирішено питання про стягнення судових витрат. У задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.

ОСОБА_6 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і ухвалити нове рішення.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Задовольняючи первісний позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що неповнолітній ОСОБА_4 проживав у будинку в АДРЕСА_1 і мав право на користування ним. В такому випадку, згідно із ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», відчуження вказаного будинку могло бути проведене лише за попереднім дозволом органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Оскільки такого дозволу при укладенні 6 грудня 2010 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 договору дарування жилого будинку не було, то виходячи з наведеного на підставі ч. 1 ст. 215, ч.1 ст. 203 ЦК України суд визнав цей правочин недійсним.

Однак, повністю погодитись з такими висновками неможливо.

Як убачається з матеріалів справи і встановлено судами, житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями в АДРЕСА_1 належав на праві приватної власності ОСОБА_5 Право на проживання в цьому будинку і користування ним мав неповнолітній ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, батьками якого є ОСОБА_8 та ОСОБА_3

Системний аналіз положень ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», ст. ст. 17, 18 Закону України «Про охорону дитинства» дає підстави для висновку про те, що попередній дозвіл органу опіки та піклування при відчуженні нерухомого майна, право власності або право на користування яким, в разі використання його як житла, має дитина, надається лише в разі, коли власниками відчужуваного майна є батьки або особи, які їх замінюють, а також коли останні укладають угоди від імені неповнолітніх.

З урахуванням того, що ОСОБА_5 не був батьком ОСОБА_4 або особою, яка його замінює, то він міг розпоряджатися належним йому на праві власності житловим будинком з господарсько-побутовими будівлями в АДРЕСА_1 без попереднього дозволу органу опіки та піклування на проведення його відчуження.

Чинним законодавством не передбачено обмежень при реалізації права власника на розпорядження майном в залежності від того чи мають право на користування ним інші особи, зокрема, неповнолітні, якщо власник не є їх батьком або ж особою, яка його замінює.

З огляду на викладене, коли судами зроблено висновок про те, що оспорюваний договір дарування є недійсним відповідно до ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 203 ЦК України, як такий, що суперечить ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», а вказаний закон, виходячи із встановлених обставин, не поширюється на правовідносини, що виникли з приводу його укладення, то оскаржувані рішення відповідно до ст. 341 ЦПК України в частині задоволення первісного позову підлягають скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні цього позову.

В іншій частині, що стосується вирішення зустрічного позову, касаційна скарга фактично не містить доводів щодо незаконності ухвалених судових рішень, передбачені законом підстави для їх скасування в цій частині відсутні.

Керуючись ст. ст. 336, 341 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 28 вересня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 29 листопада 2011 року в частині вирішення позову ОСОБА_3, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4, до ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи - приватний нотаріус Кременецького районного нотаріального округу - ОСОБА_7, служба у справах дітей Кременецької райдержадміністрації, про визнання договору дарування житлового будинку недійсним скасувати і ухвалити нове рішення, якими в задоволенні цього позову відмовити.