Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кузнєцова В.О.,

суддів: Кадєтової О.В., Мартинюка В.І.,

Наумчука М.І., Остапчука Д.О.,

розглянувши цивільну справу за заявою ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання і досудового слідства, за касаційними скаргами заступника прокурора Луганської області, ОСОБА_4, який діє від імені Державної податкової інспекції м. Сєвєродонецька, та ОСОБА_5, яка діє від імені Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області, на ухвалу Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 29 липня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 13 лютого 2012 року,

ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання і досудового слідства. Зазначав, що у 2000 році Головний міжрайонний відділ податкової міліції ДПІ у м. Сєвєродонецьку незаконно порушив відносно нього кримінальні справи. Під час розслідування кримінальних справ були порушені і дотепер не поновлені його права громадянина, які гарантовані Конституцією України (254к/96-ВР) і Європейською Конвенцією про захист прав людини та основних свобод (995_004) . Посилаючись на наведене, просив задовольнити позов, стягнути на його користь, з врахуванням збільшення в процесі розгляду справи вимог, кошти на відшкодування моральної шкоди в розмірі 152980 грн.

Ухвалою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 29 липня 2011 року заяву задоволено частково. Стягнуто з Державного Казначейства України на користь ОСОБА_3 за рахунок коштів державного бюджету України зі спеціально визначених для цього рахунків для відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконних дій органів дізнання, досудового слідства, завдану ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 100000 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Луганської області від 13 лютого 2012 року, ухвалу суду першої інстанції скасовано, та постановлено нову ухвалу, якою заяву ОСОБА_3 задоволено. Стягнуто з державного бюджету України шляхом списання Державною казначейською службою України коштів з рахунку державного бюджету на користь ОСОБА_3 152980 грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання і досудового слідства.

ОСОБА_4, який діє від імені Державної податкової інспекції м. Сєвєродонецька, та ОСОБА_5, яка діє від імені Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області, в касаційних скаргах просять оскаржувані судові рішення скасувати, а заступник прокурора Луганської області в касаційній скарзі просить оскаржувані судові рішення змінити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційні скарги підлягають частковому задоволенню.

Як вбачається із поданої ОСОБА_3 заяви, в обґрунтування вимог про відшкодування моральної шкоди заявник посилався на незаконне порушення відносно нього кримінальних справ, притягнення його в якості обвинуваченого, прийняття рішення про примусовий привід і його здійснення, застосування запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд, проведення публікації у пресі про його розшук і як на правову підставу її відшкодування зазначав Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» (266/94-ВР) .

На підставі цього Закону (266/94-ВР) моральна шкода може бути відшкодована лише внаслідок обставин, визначених ст. 1 вказаного Закону, а право на її відшкодування виникає у випадках, зазначених у його статті 2.

Відповідно до ст. 13 цього Закону питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається згідно з частиною першою статті 12 Закону. Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Розглядаючи справу в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції виходив з того, що судом першої інстанції, зокрема, встановлено перебування ОСОБА_3 з 2000 року по 2005 рік під слідством, здійснення в місцевій газеті публікації оголошення про його розшук як кримінального злочинця, обрання йому запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд.

Між тим, згідно ухвали суду першої інстанції, постановленої по результатах розгляду заяви ОСОБА_3, останній перебував під слідством з 10 квітня 2001 року по 19 квітня 2005 року, а всього строк його перебування під слідством складав 48 місяців 9 днів.

Виходячи з викладеного, вказане в ухвалі апеляційного суду про час перебування заявника під слідством не відповідає встановленому судом першої інстанції, висновок якого в цій частині апеляційний суд не спростовував.

В апеляційних скаргах прокурора м. Сєвєродонецька Луганської області, податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області були наведені доводи щодо неправильного визначення судом першої інстанції часу перебування ОСОБА_3 під слідством, а також безпідставного відшкодування йому моральної шкоди на підставі існування обставин, з якими Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» (266/94-ВР) не пов'язує можливість відшкодування такої шкоди.

На порушення вимог ст. 315 ЦПК України мотиви відхилення апеляційних скарг в цій частині судом апеляційної інстанції не наведені, як не зазначені мотиви збільшення розміру коштів, які підлягають стягненню на користь заявника на відшкодування моральної шкоди, з 100000 грн. до 152980 грн.

Посилання в ухвалі на те, що за розрахунком заявника розмір коштів на відшкодування заподіяної йому моральної шкоди складає більше мільйона гривень не відповідає матеріалам справи, оскільки такий розрахунок до матеріалів справи не долучений.

Допущені апеляційним судом порушення норм цивільного процесуального законодавства унеможливили встановлення фактичних обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а тому ухвала апеляційного суду не може вважатись законною і обґрунтованою та в силу ст. 338 ЦПК України підлягає скасуванню, а справа направленню в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційні скарги заступника прокурора Луганської області, ОСОБА_4, який діє від імені Державної податкової інспекції м. Сєвєродонецька, та ОСОБА_5, яка діє від імені Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області, задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Луганської області від 13 лютого 2012 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до цього суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.