Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого суддів: Дьоміної О.О., Кафідової О.В., Попович О.В.,Коротуна В.М., Штелик С.П., - розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа-орган опіки та піклування Куйбишевської районної в м. Донецьку ради, про усунення перешкод у здійсненні права власності, за касаційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 6 грудня 2011 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області від 6 лютого 2012 року, -

ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права власності на квартиру АДРЕСА_1, шляхом виселення ОСОБА_7 та ОСОБА_8 без надання іншого житлового приміщення, в обґрунтування якого зазначала, що ця квартира належить їй на праві власності відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 19 травня 1994 року. Також вказувала, що 5 квітня 2002 року шлюб між ОСОБА_9 та ОСОБА_6 було розірвано, після чого остання виїхала на тимчасове проживання в Італію, а ОСОБА_9 вселив в згадану вище квартиру ОСОБА_7, з якою перебував у фактичних шлюбних відносинах та їхню доньку, ОСОБА_8, яка проживала разом з батьками у цій квартирі. Оскільки відповідач не є членом сім'ї позивача, згоду позивача на проживання у зазначеній квартирі не отримувала, позивач просив, з урахуванням уточнень, задовольнити позов.

Рішенням Куйбишевського районного суду м. Донецька від 6 грудня 2011 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області від 6 лютого 2012 року, позов задоволено.

Зобов'язано усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_6 прав володіння, користування та розпорядження квартирою АДРЕСА_1.

Виселено ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з квартири АДРЕСА_1, без надання іншого житлового приміщення.

Вселено ОСОБА_6 до квартири АДРЕСА_1.

Зобов'язано ОСОБА_7 видати ОСОБА_6 комплект ключів від вхідних дверей квартири АДРЕСА_1.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями ОСОБА_7 звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, в якій просила скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню за наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що ОСОБА_6 є єдиним власником квартири АДРЕСА_1, ОСОБА_7 підлягає виселенню, оскільки не є членом сім'ї власника та проживає у зазначеній квартирі без його згоди.

Проте з висновками суду першої інстанції погодитися не можна.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_9 та ОСОБА_6 перебували у зареєстрованому шлюбі з 3 жовтня 1985 року, який було розірвано 5 квітня 2002 року, про що в книзі реєстрації актів про розірвання шлюбу було зроблено запис за № 109 (а.с. 8, 18).

19 травня 1994 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_6 був укладений договір-купівлі продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_11, зареєстрований в реєстрі за № 292, відповідно до якого ОСОБА_6 купила квартиру АДРЕСА_1, право власності зареєструвала 21 лютого 2011 року (а.с. 15-17).

Відповідно до частини 1 статті 22 КпШС України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Згідно з частиною 1 статті 28 КпШС України в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними. В окремих випадках суд може відступити від начала рівності часток подружжя, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу.

Таким чином, суд першої інстанції, не звернувши увагу, що квартира АДРЕСА_1, була придбана ОСОБА_6 за час шлюбу з ОСОБА_9, не з'ясував питання про те, чи належала ця квартира на праві спільної сумісної власності вищевказаним особам.

Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_9 загинув у дорожньо-транспортній пригоді.

Відповідно до статей 1216- 1218, 1226 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

Згідно з частиною 1 статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Стаття 1261 ЦК України передбачає, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (стаття 1264 ЦК України).

Відповідно до довідки № 200 від 4 травня 2011 року, з 2002 року в квартирі АДРЕСА_1, разом з ОСОБА_9 проживали ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (а.с. 23).

Рішенням Куйбишевського районного суду м. Донецька від 24 березня 2011 року встановлено факт батьківства ОСОБА_9 у відношенні його доньки ОСОБА_8, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1.

З матеріалів вбачається, що у зв'язку з необхідністю захисту прав та інтересів своєї доньки ОСОБА_7 звернулася до Куйбишевського районного суду м. Донецька з позовом до ОСОБА_6, треті особи: ОСОБА_12, Шоста Донецька державна нотаріальна контора, про визначення частки у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1, та визнання права власності у порядку спадкування на 3/8 частки цієї квартири за ОСОБА_8 (а.с. 32-33, 59-61).

Крім цього, доводи позивачки про те, що батьки померлого відмовилися від своїх часток у спадщині на користь ОСОБА_8 за заявами, доданими до спадкової справи, заведеної у Шостій Донецькій державній нотаріальній конторі, судами спростовані не були (а.с. 32-33).

Таким чином, суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позову про виселення, яке підтримав апеляційний суд, належним чином не з'ясував питання про право ОСОБА_8 на квартиру АДРЕСА_1, та, в порушення вимог статей 213, 214 ЦПК України, дійшов передчасних висновків про те, що права ОСОБА_6 як єдиного власника цієї квартири було порушено.

Апеляційний суд, під час розгляду справи, в порушення норм статей 303, 315 ЦПК України, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, належним чином не перевірив його законності та обґрунтованості.

Керуючись статтями 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, -

Касаційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити.

Рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 6 грудня 2011 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області від 6 лютого 2012 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.