Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого суддів: Дьоміної О.О., Кафідової О.В., Попович О.В.,Коротуна В.М., Штелик С.П., - розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Брянці Луганської області про визнання факту перебування на утриманні, стягнення одноразової допомоги на утримання, призначення щомісячних страхових виплат по втраті годувальника, за касаційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Брянці Луганської області (надалі - ВВДФССНВВПЗУ в м. Брянці Луганської області) на рішення Брянківського міського суду Луганської області від 6 грудня 2011 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області від 24 січня 2012 року, -

ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом про визнання факту перебування на утриманні, стягнення одноразової допомоги на утримання, призначення щомісячних страхових виплат по втраті годувальника, посилаючись на те, що з 30 квітня 1967 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Також зазначала, що її чоловік отримував пенсію, страхові виплати (регрес), а також заробітну плату, що в сукупності складало дохід більше, ніж пенсія, яку отримувала позивачка, тому їхня родина жила на гроші ОСОБА_7 Після його смерті ОСОБА_6 зверталася до ВВДФССНВВПЗУ в м. Брянці Луганської області щодо призначення одноразової допомоги на утримання та щомісячних страхових виплат по втраті годувальника, однак їй було відмовлено, оскільки для отримання наведених виплат необхідно встановити факт її перебування на утриманні чоловіка.

Рішенням Брянківського міського суду Луганської області від 6 грудня 2011 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області від 24 січня 2012 року, позов задоволено.

Визнано факт перебування ОСОБА_6 на утриманні ОСОБА_7

Зобов'язано ВВДФССНВВПЗУ в м. Брянці Луганської області призначити та виплатити ОСОБА_6 одноразову допомогу на утримання у зв'язку зі смертю чоловіка ОСОБА_7

Зобов'язано ВВДФССНВВПЗУ в м. Брянці Луганської області призначити ОСОБА_6 щомісячні страхові виплати по втраті годувальника ОСОБА_7

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішенням ВВДФССНВВПЗУ в м. Брянці Луганської області звернулося до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що на момент смерті сукупний місячний дохід ОСОБА_7 складав 3137 гривень 78 копійок, натомість ОСОБА_6 отримувала пенсію у значно меншому розмірі, хворіла, потребувала додаткових витрат на ліки, частка доходу померлого була її основним і постійним джерелом існування, тому вона перебувала на утриманні у чоловіка та має право на призначення та виплату одноразової допомоги на утримання та щомісячних страхових виплат по втраті годувальника.

Проте з висновками суду першої інстанції погодитися не можна з огляду на нижчевикладене.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 перебувала з ОСОБА_7 у зареєстрованому шлюбі з 30 квітня 1967 року, була зареєстрована та спільно проживала з ним до моменту його смерті, що сталася ІНФОРМАЦІЯ_1, за адресою: АДРЕСА_1, вела з ним спільне господарство (а.с. 5, 9, 11).

Статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» передбачено, що страховими виплатами є грошові суми, які згідно із статтею 21 цього Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку та складаються з: 1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата); 2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого); 3) страхової виплати пенсії по інвалідності потерпілому; 4) страхової виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника; 5) страхової виплати дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності; 6) страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.

Відповідно до статті 33 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом «д» пункту 1 частини 2 статті 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті. Такими непрацездатними особами є, зокрема, жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють.

З матеріалів справи також вбачається, що ОСОБА_6 отримує пенсію за віком за списком № 1 у розмірі 1402 гривні 86 копійок, ОСОБА_7 на момент смерті виплачувалася пенсія за віком за списком № 1 у розмірі 2058 гривень 23 копійки, його середня заробітна плата на посаді охоронця у ВВДФССНВВПЗУ в м. Брянці Луганської області складала 893 гривні 83 копійки, а також проводилися страхові виплати у розмірі 185 гривень 72 копійки (а.с. 6, 7, 24, 25).

Відповідно до частин 1-4 статті 75 СК України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом I, II чи III групи. Один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно зі статтею 21 Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік» прожитковий мінімум у 2011 році для осіб, які втратили працездатність, з 1 квітня установлювався в розмірі 764 гривні.

Таким чином, суд першої інстанції не звернув уваги на вищезазначені норми закону та належним чином не з'ясував питання про те, чи є ОСОБА_6 особою, що потребує матеріальної допомоги.

Крім цього, частиною 7 статті 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», норму якої застосував суд, передбачено, що у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання розмір одноразової допомоги його сім'ї повинен бути не меншим за п'ятирічну заробітну плату потерпілого і, крім того, не меншим за однорічний заробіток потерпілого на кожну особу, яка перебувала на його утриманні, а також на його дитину, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого.

Однак суд не звернув уваги, що в матеріалах справи відсутні докази зв'язку смерті ОСОБА_7 від нещасного випадку або професійного захворювання, внаслідок чого наведену вище норма була застосована передчасно.

Крім цього, вирішуючи питання про призначення щомісячних страхових виплат по втраті годувальника, суд належним чином не з'ясував наявність у позивача права на такий вид страхових виплат та не послався на відповідні норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Також, з огляду на положення частини 1 статті 202 СК України про те, що повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги, суд не перевірив, чи утримує ОСОБА_6 її повнолітній син ОСОБА_7

За таких обставин суд першої інстанції, в порушення вимог статей 213, 214 ЦПК України, дійшов хибних висновків про встановлення факту перебування ОСОБА_6 на утриманні та призначення та виплату одноразової допомоги на утримання та щомісячних страхових виплат по втраті годувальника.

Апеляційний суд, під час розгляду справи, в порушення норм статей 303, 315 ЦПК України, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, належним чином не перевірив його законності та обґрунтованості.

Керуючись статтями 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, -

Касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Брянці Луганської області задовольнити частково.

Рішення Брянківського міського суду Луганської області від 6 грудня 2011 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області від 24 січня 2012 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.