Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого: Кузнєцова В.О.,

суддів: Мартинюка В.І.,

Мостової Г.І.,

Наумчука М.І.,

Остапчука Д.О.

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства Всеукраїнський акціонерний банк «ВіЕйБі Банк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою представника публічного акціонерного товариства Всеукраїнський акціонерний банк «ВіЕйБі Банк» - Лютого Ігоря Володимировича на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 27 січня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 30 серпня 2011 року,

У листопаді 2010 року ПАТ Всеукраїнський акціонерний банк «ВіЕйБі Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 27 січня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 30 серпня 2011 року, позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ Всеукраїнський акціонерний банк «ВіЕйБі Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 20 808 грн. 60 коп., 120 грн. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення та 209 грн. 09 коп. судового збору.

Відмовлено в задоволенні позову в частині стягнення в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_5

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, представник ПАТ Всеукраїнський акціонерний банк «ВіЕйБі Банк» - Лютий І.В. звернувся з касаційною скаргою до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, в якій просив скасувати судові рішення, що оскаржуються, в повному обсязі, і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 22 січня 2008 року між ВАТ «ВіЕйБі Банк» (правонаступником якого є ПАТ Всеукраїнський акціонерний банк «ВіЕйБі Банк») та відповідачем ОСОБА_4 був укладений кредитний договір №81/08/09 про надання кредиту в сумі 16 800 грн. 00 коп. на строк до 21 січня 2011 року включно зі сплатою 24% річних.

22 січня 2008 року між позивачем та ОСОБА_5 був укладений договір поруки для забезпечення виконання основного зобов'язання за вказаним кредитним договором.

20 червня 2008 року між позивачем та ОСОБА_4 було укладено додатковий договір №1, за яким до тексту основного кредитного договору №81/08/09 були внесені зміни, відповідно до яких збільшився обсяг відповідальності ОСОБА_4

ОСОБА_5, як поручитель, жодних повідомлень про це не отримала і згоди на це не надавала.

ОСОБА_4 свої зобов'язання належним чином не виконувала, у зв'язку з чим утворилась заборгованість перед банком за період з 23 грудня 2008 року по 22 січня 2009 року.

Частково задовольняючи позов про стягнення з ОСОБА_4 суми заборгованості за кредитним договором, суди попередніх інстанції керувалися ст.ст. 526, 530, 559, 625, 1050 ЦК України, та виходили з того, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити кредитору заборгованість з врахуванням відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК України.

Відмовляючи у задоволенні позову до ОСОБА_5 про солідарне стягнення з останньої та ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції виходив з того, що банк вимоги п. 2.1. договору поруки щодо повідомлення поручителя про невиконання позичальником своїх зобов'язань, не виконав, тому у поручителя не наступив обов'язок сплатити вказану суму заборгованості.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд погодився із вказаним висновком, а також виходив з того, що у зв'язку з укладанням між банком та ОСОБА_4 додаткового договору №1 від 20 червня 2008 року до кредитного договору відбулося збільшення відповідальності поручителя ОСОБА_5 без повідомлення останнього, що в силу ч.1 ст. 559 ЦК України є підставою для припинення поруки.

Проте з такими висновками судів повністю погодитися не можна.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

При вирішенні спору, суди попередніх інстанцій не врахували, що згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

При цьому, пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову.

Разом з тим, відповідно до ч.1 ст. 559 ЦК України припинення договору поруки пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя.

Суд апеляційної інстанції у порушення вимог ст. 213 ЦПК України не звернув уваги на те, що обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами основного договору так і умовами договору поруки, належним чином не дослідив умови договору поруки від 22 січня 2008 року та не з'ясував чи передбачено в договорі поруки можливість зміни обсягу відповідальності поручителя без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, внаслідок чого дійшов до передчасного висновку про припинення поруки на підставі ч.1 ст. 559 ЦК України.

За такого порушення норм матеріального та процесуального права, допущеного як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, що призвело до неправильного вирішення справи, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу представника публічного акціонерного товариства Всеукраїнський акціонерний банк «ВіЕйБі Банк» - Лютого Ігоря Володимировича задовольнити.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 27 січня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 30 серпня 2011 року скасувати з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвала оскарженню не підлягає.