Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого судді: Луспеника Д.Д.

суддів: Червинської М.Є., Хопти С.Ф.,

Гулька Б.І., Черненко В.А.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом Вінницької міської ради до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про зобов'язання повернення територіальній громаді м. Вінниці самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення металевого гаражу, за касаційною скаргою Вінницької міської ради на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 2 лютого 2009 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 28 квітня 2009 року,

У жовтні 2008 року Вінницька міська рада звернулась в суд з позовом до ОСОБА_3 про звільнення земельної ділянки та знесення гаражу, мотивуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_3 у порушення встановленого законом порядку без належного дозволу встановив металевий гараж на не відведеній для цього земельній ділянці по АДРЕСА_1 що відноситься до земель територіальної громади м. Вінниці.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції до участі у справі було залучено ОСОБА_4 як співвідповідача.

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 2 лютого 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 28 квітня 2009 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі Вінницька міська рада просить скасувати судові рішення, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Ухвалою Верховного Суду України від 22 грудня 2011 року на підставі п. 2 розд. XIII «Перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (2453-17) , який відповідно до Закону України від 20 жовтня № 3932-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розгляду справ Верховним Судом України» (3932-17) набрав чинності 13 листопада 2011 року, справу передано до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Заслухавши доповідь судді судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову Вінницької міської ради, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із недоведеності позивачем вимог про те, що земельна ділянка, на якій знаходиться гараж ОСОБА_4, згідно будівельних програм органу місцевого самоврядування, планується під забудову або іншим чином буде використовуватися в інтересах територіальної громади м. Вінниці.

Проте з такими висновками судів погодитися не можна, оскільки дійшли їх без повного, всебічного та об'єктивного дослідження обставин справи, прав та обов'язків сторін у даних правовідносинах із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 83 ЗК України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності.

Відповідно до п.п. а, б, в ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності.

Судами установлено, що земельна ділянка, на якій розташований гараж, належить до земель територіальної громади м. Вінниці.

Вінницькою міською радою рішення про надання дозволу ОСОБА_4 на користування земельною ділянкою під гараж не приймалось, земельна ділянка для цієї мети не виділялась.

Згідно з актом від 22 жовтня 2008 року міським комунальним підприємством «Архітектурно-будівельний сервіс» ОСОБА_3 самовільно зайняв земельну ділянку по АДРЕСА_1 встановивши на ній металеву споруду.

Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Згідно зі змісту ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Суд першої інстанції залишив без оцінки указані доводи позивача, незважаючи на те, що вони мають правове значення для вирішення справи, не врахував, що самовільною забудовою, здійсненою відповідачем, зачеплені інтереси позивача, відповідно до положень наведених норм матеріального права, а відтак висновок суду про те, що хоча забудова і є самовільною, але права ради непорушені, є помилковим.

Апеляційний суд у порушення вимог ст. 303 ЦПК України не перевірив належним чином доводів апеляційної скарги щодо законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції та залишив його без змін.

За таких обставин, ураховуючи, що судові рішення ухвалено з порушенням норм матеріального й процесуального права, відповідно до ст. 338 ЦПК України вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України

Касаційну скаргу Вінницької міської ради задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 2 лютого 2009 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 28 квітня 2009 року скасувати.

Справу передати на новий розгляд до Ленінського районного суду м. Вінниці.

Ухвала оскарженню не підлягає.