Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Ткачука О.С.

суддів: Висоцької В.С., Колодійчука В.М.,

Савченко В.О., Фаловської І.М.

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом Франківської районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про демонтаж самовільно влаштованого балкона для квартири; за зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Франківської районної адміністрації Львівської міської ради про визнання права власності, за касаційною скаргою Франківської районної адміністрації Львівської міської ради на рішення апеляційного суду Львівської області від 15 грудня 2011 року,

Франківська районна адміністрація Львівської міської ради звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про демонтаж самовільно влаштованого консольного балкона для квартири.

В обгрунтування позову позивач зазначив, що на території Львівського комунального підприємства «Сонячне» Франківської районної адміністрації Львівської міської ради знаходиться житловий будинок АДРЕСА_2, який перебуває у комунальній власності. Квартира №99 загальною площею 32,2 кв. м. належить на праві власності ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 Останні проживають в квартирі.

Комісією Львівського комунального підприємства встановлено, що відповідачами самовільно влаштовано консольний балкон до квартири. За дане правопорушення відповідач ОСОБА_3 притягувалась до адміністративної відповідальності. Позивачем було винесено розпорядження про демонтаж вищевказаного консольного балкону та зобов'язано відповідача ОСОБА_4 демонтувати його, проте виконано не було.

ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулися із зустрічним позовом до Франківської районної адміністрації Львівської міської ради про визнання права власності на АДРЕСА_1, загальна площа якої після добудови балкону становить 34,4 кв. м., посилаючись на те, що вони є співвласниками квартири та для її розширення у відповідності з нормами ДБН побудували консольний балкон площею 2,2 кв. м.

Вони отримали всі необхідні погодження та звернулись до міжвідомчої комісії за висновком, проте отримали розпорядження Франківської районної адміністрації про демонтаж балкону.

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 31 травня 2011 року в задоволенні позову Франківській районній адміністрації Львівської міської ради відмовлено. Позовні вимоги ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 задоволено. Визнано за ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 право власності на квартиру АДРЕСА_1, загальна площа після реконструкції у відповідності з технічним паспортом становить 34,4 кв. м.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 15 грудня 2011 року рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі Франківська районна адміністрація Львівської міської ради просить скасувати рішення апеляційного суду в частині відмови в задоволенні позову про демонтаж самовільно влаштованого консольного балкона та ухвалити нове рішення про його задоволення, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Рішення суду в частині відмови у визнанні за ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 права власності на квартиру АДРЕСА_1, загальна площа якої після реконструкції у відповідності з технічним паспортом становить 34,4 кв. м. сторонами не оскаржується, тому не переглядається в касаційному порядку.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю - доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову Франківської районної адміністрації Львівської міської ради про демонтаж самовільно влаштованого консольного балкона, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що реконструкція квартири, прибудова консольного балкону відповідають державним будівельним нормам, вимогам протипожежної безпеки та не порушують прав інших осіб.

Проте з таким висновком суд погодитися не можна.

Судом встановлено, що відповідачі самочинно добудували консольний балкон до квартири АДРЕСА_1, яка знаходиться на четвертому поверсі (а.с.48-50).

Звертаючись з позовом, позивач посилався на норму ст. 376 ЦК України (а.с.2-3). Відмовляючи в задоволенні первісного позову про демонтаж самовільно влаштованого консольного балкона, суд також керувався зазначеною нормою.

Відповідно до частин 1,2 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належного проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

За змістом зазначених норм самочинним будівництвом може бути нерухоме майно.

Суди не врахували, що положення статті 376 ЦК України про знесення самовільно збудованих (прибудованих, надбудованих) балконів, мансард, горищ тощо у багатоповерхових багатоквартирних будинках не застосовуються.

Відповідно до правил статті 376 ЦК України спір повинен вирішуватися лише у випадку, коли квартира в багатоповерховому будинку розташована на першому (цокольному) поверсі й власник здійснив прибудову до неї з одночасним зайняттям частини прибудинкової земельної ділянки.

Суд не звернув уваги на те, що відповідно до ст. 186 ЦК України балкон є приналежністю головної речі (квартири) та не з'ясував, в якій спосіб і ким повинно здійснюватися узаконення таких об'єктів нерухомості.

Оскільки судом не встановлено, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, порушені норми матеріального права, а саме застосовані норми, які не підлягали застосуванню та не застосовані норми, які підлягали застосуванню, рішення суду підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Франківської районної адміністрації Львівської міської ради задовольнити частково.

Рішення Франківського районного суду м. Львова від 31 травня 2011 року, рішення апеляційного суду Львівської області від 15 грудня 2011 року в частині відмови в задоволенні позову про демонтаж самовільно влаштованого консольного балкона скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.