Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого: Кузнєцова В.О.,

суддів: Мартинюка В.І.,

Мостової Г.І.,

Наумчука М.І.,

Остапчука Д.О.

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» до ОСОБА_4 про стягнення суми боргу за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Закарпатської області від 31 березня 2011 року,

У жовтня 2009 року акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк» (надалі по тексту АКІБ «УкрСиббанк») звернувся до ОСОБА_4 про стягнення суми боргу за кредитним договором.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21 січня 2011 року позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_4 на користь АКІБ «УкрСиббанк» 239 985 грн. заборгованості за кредитним договором №376/39/05-Р від 27 жовтня 2005 року та 1 820 грн. судових витрат. В решті позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 31 березня 2011 року рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21 січня 2011 року скасовано, позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_4 на користь АКІБ «УкрСиббанк» 268 673 грн. 06 коп. заборгованості за кредитним договором, сплачені судові витрати у розмірі 2 550 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 240 грн.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 порушує питання про скасування рішення апеляційного суду Закарпатської області від 31 березня 2011 року, із залишенням в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між сторонами у справі укладено кредитний договір №376/39/05-Р від 27 жовтня 2005 року, згідно якого банк надав, а відповідач отримав кредит в сумі 35 000 доларів США до 27 жовтня 2026 року, зі сплатою 12,5 % річних. Згідно графіку погашення кредиту, щомісячна сума погашення повинна становити не менше, як 138, 89 доларів США.

Відповідно до 5.5 кредитного договору у випадку порушення позичальником терміну повернення кредиту або термінів сплати за кредит строком більше ніж на 5 календарних днів, банк має право змінити термін погашення кредиту та плати за кредит за цим договором в порядку визначеному в розділі 11 цього договору.

Листом № 41976 від 19 лютого 2008 року банк належним чином повідомив позичальника про збільшення відсоткової ставки за користування

Згідно кредитної угоди банком нараховувалися відсотки за користування кредитом за ставкою 12, 5% до 29 лютого 2008 року, надалі банк нараховував прострочені відсотки у розмірі 25 %.

Відповідачем неодноразово порушувалися взяті на себе зобов'язання по поверненню кредиту і станом на 29 вересня 2009 року останній прострочив погашення кредиту на 322 дні по основній сумі та на 292 дні по нарахованих процентах.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції з посиланням на вимоги ст. 1056-1 ЦК України вважав, що розмір процентів за договором не може бути збільшений банком в односторонньому порядку і що стягнення пені на штрафу суперечить вимогам ст. 61 Конституції України, оскільки є подвійним застосуванням заходів цивільної правової відповідальності за одне й теж саме порушення договірних зобов'язань.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції, вважав, що рішення суду першої інстанції постановлене всупереч вимогам ст. 205 ч. 2, 3, ст. ст. 526, 536, 610, 611, ст. 642 ч. 2, ст. ст. 1048, 1049, 1050, 1056-1 ЦК України та п.п. 4.4, 4.5, 4.6, 4.7, 5.5, 7.1, 7.6 кредитного договору та виходив з того, що банк відповідно до п.5.5 кредитного договору збільшив відсоткову ставку за кредит, про що належним чином повідомив позичальника, останній сплачував відсотки за новою ставкою, тому прийняв пропозицію банку про підвищення відсотків.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції повно та об'єктивно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив спірні правовідносини та обґрунтовано виходив з того, що позичальнику було відомо про збільшення розміру відсотків з 12,5% до 25 %, пропозиція банку про підвищення відсотків прийнята останнім, про свідчить сплата їх за новою ставкою.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що під час розгляду справи судом апеляційної інстанції допущені порушення норм матеріального або процесуального права, які передбачені ст. ст. 338 - 341 ЦПК України як підстави для скасування рішення, касаційна скарга підлягає відхиленню, а рішення апеляційної інстанції залишається без змін.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення апеляційного суду Закарпатської області від 31 березня 2011 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.