Колегія суддів cудової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Сімоненко В.М.,

суддів: Гончара В.П., Олійник А.С.,

Нагорняка В.А., Ступак О.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (далі - ВАТ НАСК «Оранта») про стягнення суми страхового відшкодування, пені та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ВАТ НАСК «Оранта» на заочне рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16 листопада 2009 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 15 березня 2010 року,

У травні 2009 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зазначеним позовом, просила зобов'язати ВАТ НАСК «Оранта» скласти страхові акти по страховому випадку по договору добровільного страхування транспортних засобів № 254 від 13 серпня 2007 року і № 255 від 17 серпня 2007 року та стягнути з ВАТ НАСК «Оранта» на її користь страхове відшкодування в сумі 107 087,70 грн., пеню в сумі 16 090,62 грн., інфляційні в сумі 1 240,08 грн., 3% річних в сумі 4100, 26 грн., 125 000 грн. на відшкодування моральної шкоди та понесені судові витрати.

Заочним рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16 листопада 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 15 березня 2010 року, позов задоволено частково. Зобов'язано ВАТ НАСК "Оранта" скласти страхові акти у зв'язку зі страховим випадком за договором добровільного страхування транспортних засобів № 254 від 13 серпня 2006 року та № 255 від 17 серпня 2007 року. Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_3 страхове відшкодування в сумі 107 087 грн. 70 коп., пеню в сумі 16 090 грн. 62 коп., інфляційні в сумі 1 240 грн. 08 коп. та 3% річних у сумі 4 100 грн. 26 коп.

ВАТ НАСК "Оранта" звернулося до Верховного Суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначені судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, та ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити.

Ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 13 грудня 2011 року справу передано до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, послався на те, що настав страховий випадок за договором страхування, позивач своєчасно повідомив страхову компанію, надавши всі необхідні документи, проте йому необгрунтовано було відмовлено у страховій виплаті.

З такими висновками судів погодитись не можна.

Судами встановлено, що 13 серпня 2007 року між ОСОБА_3 та ВАТ НАСК «Оранта» був укладений договір страхування транспортних засобів № 254 про страхування автомобіля «Renault 22GVAAI», 1977 року випуску. Дійсна (ринкова) вартість застрахованого автомобіля складала 116 190 грн.; страхова сума складала 116 190 грн.; період страхування - з 14 серпня 2007 року по 13 серпня 2008 року. Вигодонабувачем по договору № 254 є АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк».

17 серпня 2007 року між ОСОБА_3 і ВАТ НАСК «Оранта» був укладений ще один договір страхування транспортних засобів № 255 про страхування напівпричепа «RENDERS B30002», 1994 року випуску. Дійсна (ринкова) вартість застрахованого напівпричепа складає 52 595 грн.; страхова сума складає 52 595 грн.; період страхування - з 18 серпня 2007 року по 17 серпня 2008 року. Вигодонабувачем по Договору № 255 також являється АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк».

Виконуючи умови договорів, ОСОБА_3 сплатила встановлені страхові платежі, що підтверджується відповідно квитанціями.

07 березня 2008 року на автошляху Київ-Харків-Довжанський в м. Валки Харківської області сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої застраховані транспортні засоби (автомобіль та напівпричеп) отримали значні механічні пошкодження.

Цього ж дня позивач звернулась до ВАТ НАСК «Оранта» з письмовими заявами про страхову виплату, зразу ж повідомила страховика про страховий випадок та надала всі необхідні документи для здійснення страхової виплати відповідно до умов вказаних договорів.

Проте ВАТ НАСК «Оранта» у страховій виплаті відмовила, посилаючись на те, що позивачем не надано транспортні засоби для додаткового огляду.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний: протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати або страхового відшкодування страхувальнику; при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування.

Представником ВАТ НАСК «ОРАНТА» аварійним комісаром Степченком Д.В. 12 березня 2008 року у відповідності до умов укладених договорів декілька разів був проведений детальний огляд пошкоджених транспортних засобів, по результатам яких були складені відповідні протоколи (Акти) огляду транспортних засобів. В цих протоколах огляду представником відповідача були описані та зафіксовані всі пошкодження транспортних засобів, що були отримані в результаті ДТП. 12 березня 2008 року аварійним комісаром були складені протоколи (акти), в яких були описані деталі пошкоджених транспортних засобів, які придатні для подальшої реалізації. Із цими протоколами огляду (актами) позивач та інші учасники огляду були згодні, оскільки всі перелічені та описані пошкодження та перелік придатних до реалізації деталей відповідали дійсності, і підтвердили ці протоколи своїми підписами.

Відповідач, відмовляючи у виплаті страхового відшкодування, у своєму листі вказав, що позивач відмовився від проведення додаткового огляду пошкоджених транспортних засобів. Однак, пунктами 2.9.2.8.

Договорів передбачений єдиний випадок, коли проводиться додатковий

огляд пошкоджених транспортних засобів. Згідно з цим підпунктом

страхувальник має право у разі виявлення у подальшому додаткових пошкоджень, що не зазначені у акті огляду застрахованого транспортного засобу, надати транспортний засіб Страховику для додаткового огляду».

Від відповідача не надходило ніяких вимог щодо надання додаткових

документів чи надання транспортних засобів для додаткового огляду.

Виходячи із наведеного, суди дійшли висновку про необґрунтованість відмови страховика у виплаті страхового відшкодування та необхідність часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України, рішення суду має бути законним і обґрунтованим.

В порушення вимог ст. 212- 214 ЦПК України, суди не звернули уваги на те, що вигодонабувачем за договором страхування є Банк, а не ОСОБА_3, не перевірили, чи може бути стягнута сума страхового відшкодування на користь ОСОБА_3, оскільки право вимоги позивач (потерпілий, страхувальник) може мати лише на підставі уповноваження його належним чином вигодонабувачем.

Відповідно до ч. 3 ст. 335 ЦПК України, суд не обмежений доводами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

У касаційній скарзі ВАТ НАСК «ОРАНТА» просило скасувати судові рішення у справі та ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові, з підстав того, що ВАТ НАСК «ОРАНТА» обгрунтовано відмовила у виплаті страхового відшкодування, однак, оскільки судами порушено норми процесуального права, не звернуто уваги на те, що сума страхового відшкодування судовими рішеннями стягнута на користь ОСОБА_3, а не на користь вигодонабувача, не з`ясовано, чи була вона уповноважена Банком на звернення до суду із вимогою про стягнення суми страхового відшкодування, колегія суддів вважає за необхідне вийти за межі касаційної скарги.

Згідно ч. 2 ст. 338 ЦПК України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин, оскільки судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, судові рішення не можуть залишатися в силі, вони підлягають скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів cудової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" задовольнити частково.

Рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16 листопада 2009 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 15 березня 2010 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.