Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого: Дьоміної О.О.,

суддів: Коротуна В.М., Кафідової О.В., Попович О.В., Штелик С.П.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання такими, що втратили право на проживання у житловому приміщенні, усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 3 червня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 1 вересня 2009 року,

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 3 червня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного Чернігівської області від 1 вересня 2009 року, позов задоволено. ОСОБА_3, ОСОБА_2 та її неповнолітню дочку ОСОБА_5 визнано такими, що втратили право на проживання в АДРЕСА_1 та усунено перешкоди ОСОБА_1 у користуванні зазначеною квартирою, що належить йому на праві власності, шляхом виселення відповідачів без надання іншого житлового приміщення.

9 жовтня 2009 року до Верховного Суду України надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 3 червня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 1 вересня 2009 року, в якій заявник просив скасувати вказані судові рішення, й ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Ухвалою Верховного Суду України від 26 жовтня 2009 року було відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2

Ухвалою Верховного Суду України від 14 січня 2010 року справу призначено до судового розгляду.

13 листопада 2011 року набрав чинності Закон України від 20 жовтня 2011 року № 3932-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо розгляду справ Верховним Судом України» (3932-17) .

Відповідно до пункту 2 розділу XIII «Перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (2453-17) касаційні скарги (подання) не розглянуті Верховним Судом України до 1 листопада 2011 року включно, передаються ним до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, про що постановлюється ухвала.

Ухвалою Верховного Суду України від 5 грудня 2011 року справу за вищевказаним позовом було передано до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Враховуючи викладене, зазначена справа підлягає розгляду Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що 14 лютого 1995 року між ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого ОСОБА_1 придбав трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 6-7). Право власності на спірну квартиру позивач зареєстрував 20 березня 2008 року (а.с. 8).

Задовольняючи позов суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, обґрунтовано виходив із того, що у ОСОБА_3, ОСОБА_2 та її неповнолітньої дитини відсутні законні підстави для проживання у квартирі, яка належить на праві приватної власності позивачеві, оскільки їх право на проживання, як членів сім'ї власника, припинилося разом з припиненням права власності колишніх власників. Самостійного права на проживання у квартирі з підстав, передбачених законом ОСОБА_2 не набула.

Згідно зі ст. 150 Житлового кодексу України, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.

Ст. 156 Житлового кодексу України встановлює право членів сім'ї власника жилого будинку (квартири) на проживання з ним в будинку, користуватися цим жилим приміщення на рівні з власником.

Відповідно до ст. 64 Житлового кодексу України до членів сім'ї наймача належать дружина, їх діти і батьки; членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначені висновки судів відповідають обставинам справи, а також узгоджуються з нормами матеріального та процесуального права, які судами правильно застосовані.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 3 червня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 1 вересня 2009 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.