Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого: Дьоміної О.О.,

суддів: Коротуна В.М., Кафідової О.В., Попович О.В., Штелик С.П.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: приватне підприємство «Сервісна компанія «Комфорт», ОСОБА_4 про визнання будівництва самовільним, зобов'язання знесення будівлі, відшкодування матеріального збитку та моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 26 січня 2009 року та ухвалу апеляційного суду м. Севастополя від 26 березня 2009 року,

У червні 2005 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що вона є власником частки квартири АДРЕСА_1. У 2005 році ОСОБА_2 проведено самовільну реконструкцію підвального приміщення будинку під сусідською квартирою № 1 за тією ж адресою, що належала ОСОБА_3, в результаті чого збудовано підсобні приміщення і квартира переведена до статусу нежитлової. Просила визнати будівництво підсобних приміщень самовільним та зобов'язати їх знести. Стягнути з відповідачів на її користь солідарно матеріальну шкоду у розмірі 5 502 грн., моральну шкоду у розмірі 1 тис. грн.

Рішенням Ленінського районного суду м. Севастополя від 26 січня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Севастополя від 26 березня 2009 року, позов задоволено частково. Визнано самовільним будівництво підсобних приміщень в підвалі будинку по АДРЕСА_1. У решті позову відмовлено.

26 травня 2009 року до Верховного Суду України надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 26 січня 2009 року та ухвалу апеляційного суду м. Севастополя від 26 березня 2009 року, в якій заявниця просила скасувати вказані судові рішення, й ухвалити нове рішення про задоволення її позову.

Ухвалою Верховного Суду України від 14 серпня 2009 року було відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1

Ухвалою Верховного Суду України від 29 жовтня 2009 року справу призначено до судового розгляду.

13 листопада 2011 року набрав чинності Закон України від 20 жовтня 2011 року № 3932-VI (3932-17) «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо розгляду справ Верховним Судом України».

Відповідно до пункту 2 розділу XIII «Перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (2453-17) касаційні скарги (подання) не розглянуті Верховним Судом України до 1 листопада 2011 року включно, передаються ним до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, про що постановлюється ухвала.

Ухвалою Верховного Суду України від 16 листопада 2011 року справу за вищевказаним позовом було передано до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Враховуючи викладене, зазначена справа підлягає розгляду Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Задовольняючи частково позов суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, обґрунтовано виходив із того, що права позиваки в результаті будівництва не порушені.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 є власником 1/2 частки квартири АДРЕСА_1. Квартира № 1 за цією ж адресою з 20 вересня 2004 року належала ОСОБА_3 і була переведена з житлового фонду в нежилі приміщення та використовувалася під магазин-офіс, право власності на які зареєстровано за ОСОБА_4

У 2005 році в частині підвалу будинку за вказаною адресою під квартирою № 1 проведено ремонтні роботи з переобладнання частини підвалу в підсобні приміщення до нежилих приміщень зазначеної квартири.

Відповідно до договору оренди від 1 травня 2005 року укладеного між ПП «СК «Комфорт» та ОСОБА_3, остання займає 30 кв.м. загальної площі підвалу підсобних приміщень під квартирою № 1.

Згідно висновку експерта від 23 січня 2008 року в спірному підвальному приміщенні влаштовано перегородки, які розподіляють частину підвалу на п'ять різних за площею приміщень. До перебудови спірне приміщення складалося з двох рівних по площі приміщень. Існуючі загальнобудинкові комунікації, що знаходяться у підвалі жилого будинку, відділені перегородкою від спірних підсобних приміщень. Доступ до них здійснюється через ізольований вихід на прибудинкову територію (т.1 а.с. 148-152).

Згідно висновків експертизи та комісійного будівельно-технічного висновку від 29 листопада 2005 року, причино-наслідковий зв'язок між проведеними будівельними роботами в підвалі та пошкодженнями в квартирі ОСОБА_1 не встановлено (а.с. 54-56) .

Відповідно до ч. 4 та ч. 7 ст. 376 ЦК України, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. В разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм та правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Таким чином, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що оскільки спірне будівництво не порушило ніяких прав ОСОБА_1, то її вимоги про зобов'язання знесення будівлі, стягнення матеріальної та моральної шкоди є безпідставними.

Зазначені висновки судів відповідають обставинам справи, а також узгоджуються з нормами матеріального та процесуального права, які судами правильно застосовані.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 26 січня 2009 року та ухвалу апеляційного суду м. Севастополя від 26 березня 2009 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.