Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого: Сімоненко В.М.

Суддів: Амеліна В.І., Карпенко С.О.,

Олійник А.С., Ступак О.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення коштів за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Тернопільської області від 31 жовтня 2011 року,

У травні 2011 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4 про стягнення коштів, посилаючись на те, що в порушення договору підряду від 11 вересня 2010 року, відповідачем було встановлено у його будинку неякісні метало-пластикові вікна. 3 травня 2011 року відповідачем було повністю повернуто сплачені кошти в сумі 12000 грн. В уточнених вимогах ОСОБА_3 просить суд стягнути з відповідача різницю вартості вікон в сумі 3600 грн.; пеню за прострочення доставки заказу у строки, визначені договором, у сумі 2980 грн.; неустойку за прострочення усунення недоліків товару в сумі 19440 грн.; збитки за додатково спожитий газ, бензин, зняття ксерокопій та відправлення рекомендованого листа в сумі 1257,59 грн. та відшкодувати моральну шкоду у сумі 50000 грн.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 15 вересня 2011 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 31 жовтня 2011 року рішення Тернопільського міськрайонного суду від 15 вересня 2011 року скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення неустойки за прострочення усунення недоліків товару, моральної шкоди, постановлено у цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 10000 грн. неустойки за прострочення усунення недоліків товару та 1000 грн. моральної шкоди.

Вирішено питання про судові витрати.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та вивчивши обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами встановлено, що 11 серпня 2011 року між ОСОБА_3 та приватним підприємцем ОСОБА_4 укладено договір про виготовлення та встановлення метало-пластикових конструкцій з ПВХ у термін 14 календарних днів з моменту предоплати з матеріалів поставщика та на умовах комерційної пропозиції. На виконання договору 11 серпня 2010 року та 2 жовтня 2010 року позивачем сплачено відповідачу кошти у загальному розмірі 12000 грн.

2 жовтня 2010 року метало-конструкції було доставлено споживачу. При огляді замовлення виявлено один пошкоджений металопакет, невідповідність кольору ручок кольору накладок на навіси.

Протягом гарантійного строку додатково було виявлено самовільне закриття стулок вікон, про що позивач повідомив відповідача та заявив вимогу про усунення недоліків, відмовившись від повторного монтажу вікон.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено істотність недоліків та з того, що вимоги ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів» на правовідносини сторін не поширюються, оскільки вони виникли з договору виконання робіт, а не договору купівлі-продажу товару.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмові у стягнення неустойки та моральної шкоди апеляційний суд виходив з того, що на встановлені правовідносини розповсюджуються положення Закону України «Про захист прав споживачів» (1023-12) , відповідач порушив строки усунення недоліків товарів, у зв'язку з чим має відшкодувати моральну шкоду та сплатити штрафні санкції.

Однак з такими висновками суду погодитись повною мірою не можливо з наступних підстав.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати: пропорційного зменшення ціни; безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

Споживач має право пред'явити одну з вимог, передбачених частиною першою цієї статті, а в разі її невиконання заявити іншу вимогу, передбачену частиною першою цієї статті.

За наявності товару вимога споживача про його заміну підлягає негайному задоволенню, а в разі виникнення потреби в перевірці якості - протягом чотирнадцяти днів або за домовленістю сторін.

У разі відсутності товару вимога споживача про його заміну підлягає задоволенню у двомісячний строк з моменту подання відповідної заяви. Якщо задовольнити вимогу споживача про заміну товару в установлений строк неможливо, споживач вправі на свій вибір пред'явити продавцю, виробнику (підприємству, що виконує їх функції) інші вимоги, передбачені пунктами 1, 3, 4, 5 частини першої цієї статті.

При пред'явленні споживачем вимоги про безоплатне усунення недоліків товару вони повинні бути усунуті протягом чотирнадцяти днів з дати його пред'явлення або за згодою сторін в інший строк.

За кожний день затримки виконання вимоги про надання товару аналогічної марки (моделі, артикулу, модифікації) та за кожний день затримки усунення недоліків понад установлений строк (чотирнадцять днів) споживачеві виплачується неустойка відповідно в розмірі одного відсотка вартості товару.

Встановивши, що позивачем 6 жовтня 2010 року заявлено вимогу про усунення недоліків, а в подальшому від запропонованого способу усунення недоліків позивач відмовився, суд не з'ясував чи було розірвання договору та повернення виплачених грошей 3 травня 2011 року обранням сторонами іншого способу захисту прав споживача та чи припиняє відмова позивача від усунення недоліків перебіг строку на їх усунення, чи було протягом строку до розірвання договору позивачем обрано іншій спосіб захисту свого права, в т.ч. заміна товару неналежної якості на іншій.

Крім того, відповідно до ст. 4 п. 5 зазначеного закону в редакції на час виникнення правовідносин, споживач у разі порушення його прав має право на відшкодування шкоди (збитків), завданих дефектною чи фальсифікованою продукцією або продукцією неналежної якості, а також майнової та моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством.

Ухвалюючи рішення про відшкодування моральної шкоди, суд в порушення вимог ст. 214 ЦПК України не встановив чи було спричинено позивачу недоліками товару шкоду життю і здоров'ю, та не застосував закон, яким таке відшкодування передбачено.

Оскільки апеляційним судом порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, судові рішення відповідно до ст. 338 ЦПК України підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Керуючись ст. 336, 338 ЦПК України колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Тернопільської області від 31 жовтня 2011 року скасувати, справу направити на новий розгляд до апеляційного суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.