Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Сімоненко В.М.,

суддів: Амеліна В.І., Карпенко С.О.,

Гончара В.П., Ступак О.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, правонаступниками якої є ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, про поділ будинку, за касаційними скаргами ОСОБА_3 та ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Київської області від 15 грудня 2011 року,

У березні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, вимоги якого у процесі розгляду справи уточнив та просив поділити між сторонами у справі в натурі будинок АДРЕСА_1 у відповідності до варіанту «А» висновку експертизи. Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що сторони у справі є співвласниками вищевказаного житлового будинку, зокрема, позивачу належить 9/20 частин вказаного будинку, відповідачу - 11/20 його частин. У добровільному порядку сторони не можуть дійти згоди щодо порядку користування вказаним будинком, у зв'язку з чим позивач звернувся з цим позовом.

Рішенням Ставищенського районного суду Київської області від 23 грудня 2009 року позов задоволено.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 15 грудня 2011 року скасовано рішення суду першої інстанції, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційних скаргах ОСОБА_3 та ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_3 порушують питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням апеляційним судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають відхиленню з таких підстав.

Задовольняючи позов ОСОБА_3 та розподіляючи будинок за варіантом «А» судової будівельно-технічної експертизи №3814/3815/3816 від 9 жовтня 2009 року, суд першої інстанції виходив з того, що вказаний варіант найбільш ефективний для розподілу спірного будинку в натурі, оскільки найбільше відповідає існуючому розподілу приміщень в будинку та потягне мінімальні витрати на проведення ремонтно-будівельних робіт, а сторони матимуть частки з найменшим відступом від ідеальних часток.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з його недоведеності та безпідставності.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 4 жовтня 2006 року ОСОБА_3 є власником 9/20 частин будинку АДРЕСА_1

Згідно з рішенням апеляційного суду Київської області від 9 вересня 2008 року за ОСОБА_4 визнано право власності на 11/20 частин вказаного вище будинку.

Рішенням 15 сесії 5 скликання Іванівської сільської ради Ставищенського району Київської області №230 від 11 червня 2008 року вулицю «Леніна» перейменовано на вулицю «Сім'ї Клименків».

Крім того, рішенням 18 сесії 5 скликання Іванівської сільської ради Ставищенського району Київської області №315 від 23 грудня 2008 року ухваленого узаконити самочинне будівництво літньої кухні розміром 5,50х4,0 м., сараю (прибудови), сараю (прибудови - погребу) розміром 2,0х3,63, прибудови до житлового будинку розміром 5,77х5,0+(3,97х5,70)м. (а.с.161).

У добровільному порядку сторони не можуть дійти згоди щодо порядку користування вказаним вище будинком.

Ухвалою Ставищенського районного суду Київської області від 8 квітня 2009 року призначено судову будівельно-технічну експертизу, у зв'язку з чим провадження у справі зупинено.

Висновком судової будівельно-технічної експертизи №3814/3815/3816 від 9 жовтня 2009 року запропоновано чотири варіанти розподілу вказаного будинку.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, внаслідок чого до участі у розгляді справи залучено її правонаступників: сина ОСОБА_5, сина ОСОБА_6 і дочку ОСОБА_7

Згідно зі ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Частинами 1, 2 статті 364 ЦК України передбачено, що співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

У відповідності до статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Відповідно до ст. 152 ЖК України переобладнання та перепланування жилого будинку, що належить громадянину на праві приватної власності, проводиться з дозволу виконавчого комітету місцевої ради народних депутатів.

Так, розподіляючи будинок за варіантом «А» судової будівельно-технічної експертизи №3814/3815/3816 від 9 жовтня 2009 року, яка передбачає здійснення певних переобладнань, суд першої інстанції, у порушення вищевказаного, не звернув уваги на ту обставину, що у матеріалах справи відсутній дозвіл виконавчого комітету місцевої ради народних депутатів для проведення вказаних у висновку експертизи переобладнань.

Ураховуючи вищевказане, суд апеляційної інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормою закону, яка підлягає застосуванню, правильно встановив фактичні обставини, які мають значення для вирішення справи, у зв'язку з чим дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову, що свідчить про те, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з дотриманням норм процесуального та матеріального закону.

Відповідно до вимог 337 ЦПК України (1618-15) суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_3 відхилити.

Рішення апеляційного суду Київської області від 15 грудня 2011 року залишити без зміни.

Ухвала оскарженню не підлягає.