Колегія суддів cудової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Сімоненко В.М.,

суддів: Гончара В.П., Олійник А.С.,

Нагорняка В.А., Ступак О.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про захист прав споживачів за касаційною скаргою ОСОБА_4, поданою представником - ОСОБА_5, на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 17 червня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 30 серпня 2010 року,

У березні 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 21 вересня 2009 року між ним та ОСОБА_4 було укладено договір про надання послуг адвоката, згідно положень цього договору він приймав на себе зобов'язання надавати відповідачу послуги адвоката у справі про поділ подружнього майна. Згідно положень договору про надання послуг адвоката, відповідач мала здійснити оплату наданих послуг наступним чином: 17 200 грн. передплатою та 10% від вартості майна, відносно якого було винесене судом рішення остаточно на користь відповідача. За усною домовленістю сторони дійшли згоди, що виплата винагороди відбудеться повністю за результатами розгляду цивільної справи. Таким чином, аванс у розмірі 17 200 грн. не був ним отриманий. 27 листопада 2009 року Краматорським міським судом була затверджена мирова угода, за умовами якої за відповідачкою визнано право власності на майно у сумі 111 437, 50 грн. Відповідачка не сплатила суму передбачену договором про надання послуг. Просив стягнути з ОСОБА_4 на свою користь 28 343,70 грн. заборгованості за договором про надання послуг адвоката від 21 вересня 2009 року, а також судові витрати.

У зустрічному позові ОСОБА_4 посилалась на те, що ОСОБА_3 не виконав свої зобов`язання за договором про надання послуг адвоката, тому просила стягнути на її користь збитки за договором.

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 17 червня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 30 серпня 2010 року, позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено та стягнуто з ОСОБА_4 на його користь 28 343, 70 грн. заборгованості за договором про надання послуг адвоката від 21 вересня 2009 року та 409 грн. судових витрат. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 відмовлено. Розподілено судові витрати.

ОСОБА_4, в особі представника - ОСОБА_5, звернулась до Верховного Суду України із касаційною скаргою, просить скасувати ухвалені судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального й процесуального права, й ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_3 і задоволення її зустрічних позовних вимог.

Ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 24 листопада 2011 року справу передано до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, послався на те, що укладений між сторонами договір не розірваний, позивач свої обов`язки за договором виконав, проте відповідач ухилилась від оплати його послуг за договором. Суд не вбачав підстав для задоволення зустрічних вимог, оскільки позивач не довела порушення умов договору з боку ОСОБА_6

З такими висновками судів погодитись не можна.

Судами встановлено, що згідно договору від 21 вересня 2009 року про надання адвокатських послуг (а.с.41-42) між ОСОБА_4 та адвокатом ОСОБА_3 укладено договір про те, що замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання надати замовникові послуги адвоката при представництві інтересів у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_7 про поділ спільного сумісного майна подружжя.

27 листопада 2009 року ухвалою Краматорського міського суду у зазначеній справі затверджено мирову угоду, за умовами якої за ОСОБА_4 визнано право власності на майно на суму 111 437, 50 грн. Решта майна - цілої будівлі громадського харчування громадського харчування за адресою: АДРЕСА_1, а саме: огорожа знак №1 та замощення літ. «І» залишилася у спільному користування сторін у справі.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 4 ст. 42 ЦПК України, повноваження адвоката як представника можуть також посвідчуватись ордером, який виданий відповідним адвокатським об'єднанням, або договором. До ордера адвоката обов'язково додається витяг із договору, у якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. Витяг засвідчується підписом сторін договору.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду має бути законним і обгрунтованим.

За положеннями ст. 214 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Судові рішення зазначеним вимогам закону не відповідають.

В порушення вимог ст. 212- 214 ЦПК України, суди не з`ясували, чи діяв ОСОБА_3 як представник сторони у справі, чи як адвокат, обов`язки сторін за договором, в тому числі в частині оплати послуг адвоката шляхом передплати, судами не було перевірено доводів позивачки щодо здійснення нею оплати за договором і в якому розмірі. Судами не перевірено, чи виконав ОСОБА_3 свої зобов`язання за договором і в якому обсязі, оскільки відповідачка заперечувала, що зобов`язання ним були виконані.

Відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки судами порушено норми процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів cудової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4, подану представником - ОСОБА_5, задовольнити частково.

Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 17 червня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 30 серпня 2010 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.