Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Дербенцевої Т.П., Олійник А.С., Сімоненко В.М.

розглянувши у попердньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Відкритого акціонерного товариства «Львівгаз» про відшкодування шкоди,

за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Львівської області від 28 грудня 2010 року,

ОСОБА_4 звернувся до суду із вищезазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що він є власником будинку АДРЕСА_1. З кінця 1993 року він не проживав у будинку. 19 червня

1997 року у зв'язку із заборгованістю було відключено газопостачання до будинку. 26 січня 2004 року працівниками газової служби було здійснено роботи по перевірці газової мережі та стану відключення газу в будинку АДРЕСА_1. У процесі здійснення перевірки було розкопано глиноземний композит та розкрито падогу (складові гідроізоляції), викопано яму біля фундаменту будинку розміром 1.5мх1.6мх2.0м. У зв'язку з тим, що такими діями було пошкоджено гідроізоляцію будинку, ОСОБА_4, за уточненими вимогами, просив суд стягнути з ВАТ «Львівгаз» 28 022 грн. вартості робіт з відновлення гідроізоляції та 17 586 грн. вартості ремонтних робіт з відновлення будинку АДРЕСА_1.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 11 грудня 2009 року позов задоволено частково. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства «Львівгаз» на користь ОСОБА_4 36 815 грн. матеріальної шкоди та 250 грн. судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 28 грудня

2010 року частково скасовано рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 11 грудня 2009 року, ухвалено нове, яким стягнуто з Відкритого акціонерного товариства «Львівгаз» на користь ОСОБА_4 18 407, 50 грн. у відшкодування матеріальної шкоди та 250 грн. судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 порушує питання про скасування рішення апеляційного суду Львівської області від 28 грудня 2010 року та залишення в силі рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 11 грудня 2009 року, мотивуючи свою вимогу порушенням апеляційним судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до ч.1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги щодо неправильності застосування апеляційним судом при ухваленні оскаржуваного рішення норм матеріального права, зокрема, ст. 1193 ЦК України, та порушення норм процесуального права є необґрунтованими, зводяться до переоцінки набутих у справі доказів, та не дають підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення апеляційного суду Львівської області від 28 грудня 2010 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.