Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дьоміної О.О., суддів: Касьяна О.П.,Коротуна В.М., - розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Сумського національного аграрного університету, про скасування наказу про припинення трудового договору та зміну дати звільнення, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 4 січня 2012 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Сумської області від 9 лютого 2012 року, -

ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про визнання незаконним наказу директора Роменського коледжу Сумського національного аграрного університету № 72-ВК від 31 серпня 2011 року про припинення трудового договору в зв'язку зі скороченням штату працівників за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, зміну дати запису про звільнення у трудовій книжці, внесення запису про звільнення з посади викладача економічних дисциплін у зв'язку із скороченням штату працівників згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України з 1 вересня 2011 року, в обґрунтування якого зазначав, що з 4 липня по 26 серпня 2011 року він перебував у щорічній основній відпустці, з 27 серпня по 31 серпня 2011 року його відпустка була продовжена у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, а 31 серпня 2011 року його звільнено з роботи. ОСОБА_4, вважаючи, що він мав бути звільненим з 1 вересня 2011 року, а не з 31 серпня 2011 року, просив позов задовольнити.

Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 4 січня 2012 року, залишеним без змін ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Сумської області від 9 лютого 2012 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеними судовими рішеннями ОСОБА_4 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню за наступних підстав.

Згідно з частиною 2 статті 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог статті 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судом установлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Наведені в касаційній скарзі доводи спростовуються наступним.

Судами встановлено, що 8 липня 2003 року ОСОБА_4 був переведений на посаду викладача економічних дисциплін Роменського технікуму Сумського національного аграрного університету (а.с. 4).

З 4 липня по 26 серпня 2011 року ОСОБА_4 було надано щорічну основну відпустку, з 27 серпня по 31 серпня 2011 року щорічна основна відпустка була продовжена у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю працівника (а.с. 5-6).

Наказом директора Роменського коледжу Сумського національного аграрного університету № 72-ВК від 31 серпня 2011 року ОСОБА_4 було звільнено з посади викладача економічних дисциплін у зв'язку із скороченням штату працівників на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України. Розірвання трудового договору за ініціативи власника або уповноваженого ним органу із вищенаведених підстав позивач не оспорював, просив лише змінити дату звільнення (а.с. 1, 4, 9).

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового, чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці (частина 1 статті 49-2 КЗпП України).

Відповідно до частини 3 статті 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Згідно з частиною 1 статті 3 Закону України «Про відпустки» за бажанням працівника у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 було попереджено про розірвання трудового договору в зв'язку із скороченням штату працівників на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України за два місяці, після чого, за бажанням ОСОБА_4, йому було надано щорічну основну відпустку.

Таким чином, суд першої інстанції, висновок якого підтримав апеляційний суд, правильно вважав, що датою звільнення за наведених обставин є останній день відпустки.

Керуючись частиною 3 статті 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, -

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 4 січня 2012 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Сумської області від 9 лютого 2012 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.