Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Євграфової Є.П.,

суддів: Горелкіної Н.А., Журавель В.І., -

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 серпня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 1 грудня 2011 року, позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитом у розмірі 1 450 462 грн. 61 коп., заборгованість за відсотками в розмірі 305 351 грн. 64 коп., пеню за прострочення кредиту в розмірі 19 976 грн. 52 коп., 50 тис. грн. зменшеної суми пені за прострочення відсотків, 1 700 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, всього 1 827 610 грн. 76 коп. У решті позову відмовлено.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_3 просить зазначені судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судом установлено, що 8 лютого 2008 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, згідно з яким останній отримав в банку для придбання нерухомості кредит готівкою в сумі 186 200 доларів США терміном на 20 років із розрахунку 13% річних. Повернення кредиту згідно з кредитним договором передбачено шляхом внесення позичальником щомісячних платежів за кредитом і відсотками в сумі 2 181 доларів США. Відповідно до п. 9.1 кредитного договору у випадку прострочення платежів банк вправі вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту в повному обсязі. Поручителем позичальника за даним договором є ОСОБА_3

Оскільки ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором не виконує, з грудня 2008 року припинив погашення кредиту, письмова вимога банку про необхідність дострокового погашення заборгованості від 9 січня 2009 року залишена без задоволення, суд дійшов обґрунтованого висновку про стягнення заборгованості з боржника та поручителя в солідарному порядку.

Установлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права; наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду (судів) не спростовують.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів cудової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 серпня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 1 грудня 2011 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.