Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Гулька Б.І. Луспеника Д.Д. Хопти С.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до приватного Закарпатського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Закарпаттурист» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 - на рішення апеляційного суду Закарпатської області від 16 грудня 2011 року,

У травні 2011 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що він працював на посаді голови правління Закарпатського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Закарпаттурист». Рішенням загальних зборів акціонерів товариства від 8 квітня 2011 року його було звільнено з роботи, цього ж дня постановою наглядової ради товариства достроково припинено дію трудового контракту, що був укладений із ним 28 липня 2010 року, а наказом виконуючого обов'язків голови правління товариства його звільнено з роботи. Звільнення з роботи вважав незаконним, оскільки у порушення положень статуту товариства рішення загальних зборів членів товариства про його звільнення (відкликання) з посади голови правління було прийнято без включення цього питання до порядку денного зборів; наказ про його звільнення видано не уповноваженою на те особою; посилання в рішенні загальних зборів на незадовільний стан його роботи безпідставні. У зв'язку із цим позивач просив: скасувати наказ від 8 квітня 2011 року № 02/02-01 про припинення із ним трудового договору (контракту); поновити його на посаді голови правління Закарпатського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Закарпаттурист» з 8 квітня 2011 року; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 6 липня 2011 року позов задоволено: скасовано наказ № 02/02-01 від 8 квітня 2011 року про припинення трудового договору (контракту) з головою правління ЗОЗАТТЕ «Закарпаттурист» ОСОБА_4; поновлено на роботі на посаді голови правління ПАТ «Закарпаттурист» ОСОБА_4 з 8 квітня 2011 року; стягнуто з ПАТ «Закарпаттурист» середній заробіток за час вимушеного прогулу; в частині поновлення на роботі та стягнення суми середнього заробітку ОСОБА_4 за один місяць у розмірі 11 485 грн. 88 коп. рішення суду допущено до негайного виконання.

Додатковим рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 серпня 2011 року стягнуто з Приватного Закарпатського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Закарпаттурист» на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 22 971 грн. 97 коп.; вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 16 грудня 2011 року рішення суду першої інстанції та додаткове рішення цього ж суду скасовані. У задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено; вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення апеляційного суду скасувати, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Апеляційний суд належним чином оцінив подані сторонами докази (ст. 212 ЦПК України) та дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позову.

Крім того, суд дійшов правильного висновку про те, що позивач звільнений з роботи з підстав, передбачених п. 8 ст. 36 КЗпП України, за невиконання обов'язків, покладених на нього (керівника юридичної особи) п. п. 2.2.1-2.2.17 контракту, що відповідачем доведено, а судом оцінено належним чином.

Доводи касаційної скарги про те, що загальні збори акціонерів товариства, рішенням яких робота голова правління ОСОБА_4 визнана незадовільною та його вирішено звільнити з посади, є незаконним, не є підставою для скасування судових рішень, оскільки в установленому законом порядку таке рішення відповідно до судової юрисдикції не оскаржено.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Враховуючи наведене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 - відхилити.

Рішення апеляційного суду Закарпатської області від 16 грудня 2011 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.