Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в складі:

суддів: Амеліна В.І., Карпенко С.О., Сімоненко В.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Мегапром», ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні нежилим приміщенням у квартирі, визнання договору недійсним та стягнення збитків, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 09 грудня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 14 квітня 2011 року,

У травні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що відповідно до договору купівлі-продажу від 3 грудня 2002 року він придбав у ТОВ «Мегапром» 21/50 частини нежилого приміщення по АДРЕСА_1, в тому числі приміщення №2 площею 26,3 кв.м та приміщення №1 площею 2,7 кв.м, які належать йому на праві приватної власності. На другому поверсі вказаного будинку відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 також мають у власності частину нежилих приміщень.

За рішенням Лисянського районного суду Черкаської області від 25 червня 2008 року за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вищезазначений договір купівлі-продажу було визнано частково недійсним, а саме: в частині придбання ним приміщення №1 та №2. Цим же рішенням було зобов'язано позивача передати спірні приміщення ТОВ «Мегапром», а останній повинен був повернути кошти за дані приміщення в сумі 1 103 грн.74 коп. Це рішення було виконано.

У грудні 2009 року ТОВ «Мегапром», не попередивши його, продав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 приміщення коридору №1 та №2 за ціною 33 240 грн., після чого ОСОБА_2 почала чинити йому перешкоди у користуванні його частиною приміщення і він змушений був звертатися до органів міліції.

В результаті зазначених дій зі сторони відповідачів, йому були нанесені матеріальні збитки, які складаються із упущеної вигоди та витрат пов'язаних з підготовкою та розглядом справи, що становить 65 266 грн., а також витрат пов'язаних з проведенням експертної оцінки майна - 1 520 грн., сплатою державного мита та ІТЗ в сумі 903 грн., оплатою за правову допомогу в сумі 2 500 грн.

З огляду на зазначене, ОСОБА_1 просив визнати недійсним договір купівлі-продажу приміщення коридору №1 та №2, укладений між ТОВ «Мегапром» та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 від 3 грудня 2009 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, визнати за ним, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право власності в рівних частках на приміщення коридору №1 площею 2,7 кв.м та № 2 площею 26,3 кв.м в будівлі по АДРЕСА_1, стягнути з відповідачів вказані вище збитки та зобов'язати їх не чинити будь-яких перешкод у користуванні приміщеннями №1 та №2 в будинку по АДРЕСА_1.

Рішенням Лисянського районного суду Черкаської області від 09 грудня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 14 квітня 2011 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дослідивши докази у справі й давши їм належну правову оцінку, дійшов обґрунтованого висновку та правильно виходив з того, що ТОВ «Мегапром», як власник спірних приміщень, мав право розпорядитися своєю власністю на свій розсуд, а договір купівлі-продажу спірних приміщень відповідає вимогам ст. ст. 655, 657 ЦК України.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 09 грудня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 14 квітня 2011 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.