Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Євтушенко О.І., Євграфової Є.П., Журавель В.І.,-

розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про зменшення розміру аліментів та звільнення від сплати заборгованості по аліментах,

за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення апеляційного суду м. Києва від 17 січня 2012 року,

У лютому 2011 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, у якому просив зменшити розмір аліментів, які він сплачує на неповнолітнього сина до 1/6 частини всіх видів його доходу та звільнити його від сплати заборгованості по аліментах у розмірі 25 890 грн. 18 коп.

Посилався на те, що він є інвалідом другої групи, не працює, тривалий час перебуває на стаціонарному лікуванні та сам знаходиться на утриманні своєї матері.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 14 листопада 2011 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 17 січня 2012 року рішення Оболонського районного суду м. Києва від 14 листопада 2011 року в частині відмови у задоволенні позову про звільнення від сплати заборгованості по аліментах задоволено частково, звільнено ОСОБА_4 від сплати заборгованості по аліментах за період з жовтня 2009 року по грудень 2010 року, коли він перебував на лікуванні у розмірі 10 037 грн. 39 коп. В решті рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 порушує питання про скасування ухваленого в справі рішення апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свої вимоги порушенням апеляційним судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Із матеріалів справи вбачається, що оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Враховуючи наведене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити рішення апеляційного суду м. Києва від 17 січня 2012 року без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5 - відхилити.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 17 січня 2012 року в справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про зменшення розміру аліментів та звільнення від сплати заборгованості по аліментах - залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.