Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого: Ткачука О.С., суддів: Висоцької В.С., Гримич М.К., Колодійчука В.М., Умнової О.В.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до селянського (фермерського) господарства «Костянтин» про відшкодування майнової та моральної шкоди, за касаційною скаргою селянського (фермерського) господарства «Костянтин» на рішення Великоновосілківського районного суду Донецької області від 13 жовтня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 09 грудня 2011 року,-

У вересні 2011 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом. Свої вимоги обґрунтовував тим, що згідно зі свідоцтвом про право на спадщину від 04 серпня 2011 року він отримав у спадок земельну ділянку площею 38,850 га, що розташована на території Шахтарської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області. Згодом, йому стало відомо, що частину зазначеної земельної ділянки, а саме площею 11 га самовільно, без укладення договору використовує відповідач, який засіяв її в тому числі, масивом озимої пшениці. В зв'язку з відмовою відповідача звільнити від посівів самовільно зайняту земельну ділянку, просив відшкодувати заподіяну йому майнову шкоду у розмірі 11778,20 гривень, 20000,0 гривень в якості неотриманого прибутку та 20000,0 гривень моральної шкоди.

Рішенням Великоновосілківського районного суду Донецької області від 13 жовтня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 09 грудня 2011 року, позов задоволено частково, стягнуто на користь позивача 11778,20 гривень майнової шкоди, в решті в задоволенні позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

У касаційній скарзі селянське (фермерське) господарство «Костянтин» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_3 у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Судами встановлено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 04 серпня 2011 року позивач отримав у спадок земельну ділянку площею 38,850 га, що розташована на території Шахтарської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області. В цей же час позивачем було виявлено, що частину зазначеної ділянки використовує для вирощування сільськогосподарської продукції відповідач.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, виходив з того, що відповідачем самовільно було зайнято частину земельної ділянки позивача, тому на підставах, передбачених ст.ст. 156,157 ЗК України позивачу підлягають відшкодуванню збитки, розмір яких розраховано у відповідності з Методикою визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, яку затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 року № 963 (963-2007-п) .

Проте, погодитися з висновками судів не можна, оскільки суди дійшли їх із порушенням норм матеріального і процесуального права.

Згідно статті 156 Земельного Кодексу України передбачено підстави відшкодування власникам землі та землекористувачам збитки, а саме що заподіяні внаслідок вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом; тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання; встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок; погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників; приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан; неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Всупереч вимогам ст. 213, 214 ЦПК України судом першої та апеляційної інстанції не зазначено, яке з переліку зазначених порушень прав власника земельної ділянки стало підставою для відшкодування шкоди, що повинна бути сплачена відповідачем.

При стягненні матеріальної шкоди, заподіяної позивачу внаслідок самовільного використання відповідачем зазначеної земельної ділянки, суд не зазначив період, за який вказаний розмір підлягає стягненню, з яких розрахунків він виходив, визначаючи цей розмір, не звернувши увагу при цьому, що розрахунок складений станом на 30 червня 2010 року, проте право вимоги у позивача на цю дату підлягає доведенню.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не використовував отриману у спадщину земельну ділянку, став її власником лише 04 серпня 2011 року, тому вважаючи доведеним факт неодержання позивачем станом на 30 червня 2010 року очікуваних доходів внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, суд зазначений висновок належним чином не мотивував.

Судами встановлено, що між попереднім власником земельної ділянки - спадкодавцем ОСОБА_4 та СТОВ «Ново-Шахтарське» 03 жовтня 2007 року було укладено договір оренди земельної ділянки площею 22,80 га терміном на 10 років для виробництва сільгосппродукції. В подальшому, 29 листопада 2010 року договір було розірвано за згодою сторін.

Задовольняючи позовні вимоги судом не встановлено, яку саме земельну ділянку орендує СФГ «Костянтин», чи є частина цієї земельної ділянки власністю позивача, якими доказами це підтверджується.

Суд зазначені обставини не врахував, у достатньому обсязі не визначився із характером спірних правовідносин.

Відповідно до ч.2 ст. 338 ЦПК України підставою для скасування судових рішень першої та (або) апеляційної інстанції і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

На підставі наведеного, справа підлягає направленню на новий судовий розгляд з метою встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, застосування до правовідносин, що виникли між сторонами відповідних норм матеріального права та ухвалення законного та обґрунтованого рішення.

Керуючись ч.1 ст. 336, ч.2 ст. 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу селянського (фермерського) господарства «Костянтин» задовольнити частково.

Рішення Великоновосілківського районного суду Донецької області від 13 жовтня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 09 грудня 2011 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.