Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (головує в судовому засіданні), Головчук С.В., Загороднього А.Ф., секретаря судового засідання Ковтонюка С.Д.,

за участю позивача, представників відповідачів,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у Косівському районі Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області, Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області, Міністерства доходів і зборів України, Державної фіскальної служби України про визнання неправомірним та скасування наказу, поновлення на роботі, виплату середнього заробітку,

за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 січня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2016 року,

У вересні 2015 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Косівському районі Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (далі - ДПІ у Косівському районі ГУ ДФС в Івано-Франківській області), Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (далі - ГУ ДФС в Івано-Франківській області), Міністерства доходів і зборів України, Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України) про визнання неправомірним та скасування наказу Міністерства доходів і зборів України від 25 серпня 2015 року №886-о про звільнення ОСОБА_4 з посади начальника ДПІ у Косівському районі ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області, поновлення на цій посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Вважав своє звільнення незаконним, оскільки при наявності в новоутвореній установі рівнозначної займаної ним раніше посади начальника ДПІ у Косівському районі, йому пропонувались посади з погіршеними істотними умовами праці та посади в іншій місцевості. Крім того, відповідачем не враховано переважне право позивача на залишенні на роботі та звільнення відбулось без згоди профспілкового комітету.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 січня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить їх судові рішення скасувати та прийняти нове судове рішення про задоволення позову. Скаргу мотивує тим, що суди не дослідили питання наявності рівнозначної вакантної посади в ДПІ у Косівському районі та інших вільних посад, які позивач міг обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Судами проігноровано наявність у позивача переважного права на залишенні на роботі при вивільненні працівників (перебування на його утриманні двох неповнолітніх дітей та дитини-інваліда ІІ групи, тривалий безперервний стаж роботи в органах податкової служби 23 роки, відсутність в сім'ї інших осіб із самостійним заробітком). Суди взяли до уваги результати засідання Ради з кадрових питань ГУ ДФС в Івано-Франківській області, згідно з якими ОСОБА_4 не пройшов конкурс на посаду начальника ДПІ у Косівському районі, однак такі висновки носять рекомендаційний характер. Профспілковий комітет первинної профспілкової організації та президії ради обласної профспілки відмовив у наданні згоди на звільнення позивача. Крім того, згідно з Галузевою угодою на 2014-2016 роки, укладеною між ДФС України та Всеукраїнською професійною спілкою органів ДФС України, звільнення з ініціативи роботодавця членів виборчого органу профспілки без згоди виборного органу первинної профспілкової організації є недопустимим.

В запереченні на касаційну скаргу ДФС України просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, з огляду на їх законність та обґрунтованість. Звертає увагу на те, що позивач брав участь у відборі на посаду начальника ДПІ у Косівському районі, і за наслідками засідання Ради з кадрових питань ГУ ДФС в Івано-Франківській області не отримав необхідну кількість голосів.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 обіймав посаду начальника ДПІ у Косівському районі ГУ ДФС в Івано-Франківській області.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 06 серпня 2014 року № 311 (311-2014-п) "Про утворення територіальних органів державної фіскальної служби" розпочато реорганізацію ДПІ у Косівському районі ГУ Міндоходів у Івано-Франківській області шляхом приєднання до ДПІ у Косівському районі ГУ ДФС у Івано-Франківській області.

Відповідно до штатного розпису ДПІ на 2014 рік загальна кількість штатних посад становила 37, а згідно з штатним розписом на 2015 рік, затвердженим 29 січня 2015 року, загальна кількість штатних посад становила 35.

Наказом ГУ ДФС України в Івано-Франківській області від 22 вересня 2014 року № 2 утворено Раду з кадрових питань ГУ ДФС України в Івано-Франківській області.

11 листопада 2014 року Радою з кадрових питань проводився відбір кандидатів на посаду начальника ДПІ у Косівському районі ГУ ДФС в Івано-Франківській області. Участь у відборі на цю посаду взяли троє осіб - ОСОБА_5, ОСОБА_6 та позивач.

За результатами засідання Ради вирішено рекомендувати на посаду керівника ДПІ у Косівському районі ОСОБА_6, як таку, що набрала найбільшу кількість голосів, а позивач набрав менше голосів та не отримав рекомендації на посаду начальника ДПІ у Косівському районі.

У зв'язку з реорганізацією, 11 березня 2015 року позивача попереджено про наступне вивільнення та запропоновано вакантну посаду заступника начальника ДПІ у Верховинському районі ГУ ДФС в Івано-Франківській області, посаду заступника начальника ДПІ у Снятинському районі ГУ ДФС в Івано-Франківській області та всі вакантні посади ДПІ у Косівському районі ГУ ДФС в Івано-Франківській області згідно з новим штатним розписом, від яких позивач відмовився, про що складені відповідні акти.

Цим попередженням визначена дата звільнення - 12 травня 2015 року, однак в цей день позивач був тимчасово непрацездатний, у зв'язку з чим його не було звільнено.

Після виходу з лікарняного, 31 липня 2015 року позивачу запропоновано вакантні посади, серед яких посади заступника начальника ДПІ у Верховинському районі ГУ ДФС в Івано-Франківській області, заступника начальника ДПІ у Рогатинському районі ГУ ДФС в Івано-Франківській області, заступника начальника ДПІ у м. Івано-Франківську ГУ ДФС в Івано-Франківській області та інші посади у новоутвореному ДПІ у Косівському районі, серед яких посада завідувача сектору погашення заборгованостей, посади головних спеціалістів, головних та старших державних інспекторів.

Ознайомившись з цими посадами, у попередженні позивач зазначив, що погоджується з переведенням на ту чи іншу посаду відповідно до його кваліфікації (спеціальності) згідно з вимогами трудового законодавства.

У зв'язку з цим відповідач запропонував ОСОБА_4 письмово повідомити, на яку саме посаду він погоджується, та дати письмову згоду на отримання пропозиції вакантної посади, однак позивач відмовився, про що 31 липня 2015 року складений акт.

Відповідно до попередження про наступне вивільнення від 11 березня 2015 року, визначено дату наступного вивільнення позивача - 07 серпня 2015 року.

Цього дня позивачу повторно запропоновано вакантні посади, від яких він відмовився, однак погодився з переведенням на посаду начальника Калуської ОДПІ ГУ ДФС в Івано-Франківській області, про що зазначив у попередженні.

Враховуючи згоду позивача з переведенням на зазначену посаду, листом ГУ ДФС в Івано-Франківській області від 07 серпня 2015 року позивачу повідомлено, що питання щодо його вивільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП буде вирішено після дотримання процедури, передбаченої статті 21 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади", згідно з якою кандидатури на посади керівників територіальних органів центрального органу виконавчої влади погоджуються з головами місцевих державних адміністрацій.

06 серпня 2015 року (тобто, до пропозиції позивачу вакантної посади), ГУ ДФС в Івано-Франківській області направило листа до Голови Калуської районної державної адміністрації щодо погодження кандидатури ОСОБА_4 на посаду начальника Калуської ОДПІ.

Листом від 10 серпня 2015 року Калуська РДА повідомила ГУ ДФС в Івано-Франківській області, що не погоджує пропозицію кандидатури позивача на посаду начальника Калуської ОДПІ.

У подальшому, 21 серпня 2015 року позивачу запропоновано вакантні посади заступника начальника ДПІ у м. Івано-Франківську ГУ ДФС в Івано-Франківській області, заступника начальника ДПІ у Рогатинському районі ГУ ДФС в Івано-Франківській області, заступника начальника ДПІ у Верховинському районі ГУ ДФС в Івано-Франківській області та посади в ДПІ у Косівському районі.

У попередженнях на ці посади позивач зазначив: "погоджуюсь з переведенням на посаду, яка відповідає кваліфікації відповідно до вимог ст. 49-2 КЗпП".

Також суди встановили, що позивачу пропонували написати заяву, в якій зазначити на яку саме посаду з наведених він погоджується, однак останній відмовився, про що було складено акт.

Наказом Міністерства доходів і зборів України від 25 серпня 2015 року № 886-о ОСОБА_4 звільнено з посади за пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП у зв'язку з реорганізацією.

Підставами звільнення у наказі зазначено лист ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області від 21 серпня 2015 року, акт про відмову від запропонованих вакантних посад, надання згоди на отримання вакантної посади та написання позивачем заяви від 21 липня 2015 року, попередження про наступне вивільнення від 31 липня 2015 року, 07 серпня 2015 року, 21 серпня 2015 року, лист Калуської районної державної адміністрації від 10 серпня 2015 року.

Стосовно вакансії заступника начальника ДПІ у Косівському районі суди встановили, що на момент попередження позивача ця вакансія була відсутня, оскільки дана посада запропонована головному державному ревізору інспектору відділу оподаткування та контролю об'єктів і операцій ОСОБА_7, який її прийняв.

Відмовляючи у задоволенні позову, окружний суд виходив з того, що позивач не отримав рекомендації Ради з кадрових питань на зайняття посади начальника ДПІ у Косівському районі. Відповідачем вжито усіх залежних від нього заходів щодо працевлаштування позивача, а надання пропозицій рівнозначних вакансій номенклатури ДФС України в інших інспекціях, ніж ДПІ у Косівському районі, не вказує на порушення вимог трудового законодавства щодо порушення переважного права залишення на роботі, оскільки всі ДПІ області входять в структуру територіального органу ДФС в Івано-Франківської області. Враховуючи, що позивач на момент вивільнення був керівником - начальником ДПІ та службовою особою органу доходів і зборів, якому присвоєно спеціальне звання, законодавцем допускається розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації.

Апеляційний суд погодився з таким висновком окружного суду та додатково зазначив, що стосовно позивача проводилось службове розслідування за фактом незаконного звільненнями ним, як начальником ДПІ у Косівському районі, підлеглого працівника. Розслідуванням встановлено порушення позивачем норм трудового законодавства, за що до нього застосовано дисциплінарне стягнення у виді догани, правомірність накладення якої підтверджена за наслідками її оскарження у судовому порядку. Наведене свідчить про те, що ГУ ДФС втратило довіру до позивача щодо його здатності належним чином виконувати покладені на нього завдання та функції.

Вирішуючи питання правомірності звільнення позивача з роботи, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до статті 36 КЗпП у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 КЗпП визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пункті 1 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Суди виходили з того, що в ДПІ в Косівському районі ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області відбулась реорганізація, яка супроводжувалась скороченням чисельності працівників з 37 до 35 працівників.

Однак у даному випадку слід насамперед встановити, чи зміни у виробництві і праці, що мали місце під час реорганізації в ДПІ у Косівському районі, стосувались посади, яку обіймав позивач, чи ця посада скорочувалась та виключалась зі штатного розпису новоутвореної установи, чи змінився обсяг функціональних обов'язків за цією посадою.

Суди вважали, що позивачу не пропонувалась посада начальника новоутвореної ДПІ у Косівському районі, оскільки Рада з кадрових питань ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області не рекомендувала його на зайняття цієї посади.

Однак суди не дослідили правовий статус та повноваження цієї ради, не встановили на підставі якого нормативного акту її утворено та чи мають її рішення обов'язковий характер і пріоритет перед нормами статті 36 КЗпП.

За результатами голосування Рада рекомендувала Голові ДФС призначити на посаду начальника ДПІ у Косівському районі ОСОБА_6, однак у подальшому її призначено на посаду першого заступника начальника зазначеної ДПІ згідно з наказом ДФС від 26 грудня 2014 року № 2170-0.

Тому судам слід встановити, чи була вакантною посада начальника ДПІ у Косівському районі на час пропозицій позивачу роботи 11 березня 2015 року, 31 липня 2015 року, 07 та 21 серпня 2015 року.

Без встановлення цих обставин висновок судів про законність звільнення позивача з роботи є передчасним.

Водночас суди правильно виходили з того, що позивач на момент звільнення був керівником - начальником ДПІ та службовою особою органу доходів і зборів, тому відповідно до приписів статті 43-1 КЗпП допускається розірвання трудового договору з ініціативи власника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації.

Відповідно до частини першою статті 220 КАС України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи (частина друга статті 227 КАС України).

Зважаючи на те, що ухвалені у справі судові рішення не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, повно і всебічно встановлених обставинах справи, їх належній правовій оцінці, вони підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, так як порушення допущені обома судовими інстанціями.

Керуючись статтями 220, 22-1, 223, 227, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 січня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2016 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.