Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дьоміної О.О., суддів: Дем'яносова М.В., Коротуна В.М.,Касьяна О.П., Попович О.В.,розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про відшкодування шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 25 жовтня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 6 грудня 2011 року,

У травні 2011 року ОСОБА_6 звернувся в суд з позовом, у якому просив стягнути з ОСОБА_7 2894 грн. у відшкодування матеріальної шкоди та 1500 грн. у відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася з вини відповідача.

25 жовтня 2011 року рішенням Єнакіївського міського суду Донецької області, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 6 грудня 2011 року, задоволено частково позов ОСОБА_6

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь позивача 2272 грн. 83 коп. матеріальної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, 1500 грн. у відшкодування моральної шкоди та 171 грн. у відшкодування судових витрат.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове, яким позов задовольнити частково, стягнувши з нього 510 грн. франшизи та 1500 грн. у відшкодування моральної шкоди, а в решті позову відмовити, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що 27 червня 2008 року ОСОБА_7, керуючи автомобілем «ВАЗ-21112», під час руху по вул. Б. Потемкіна у м. Єнікаєве, порушивши правила дорожнього руху, здійснив зіткнення з автомобілем «ВАЗ-21114», що рухався у попутному напрямку від керуванням позивача ОСОБА_6

Внаслідок чого автомобіль позивача зазнав технічних пошкоджень на суму 7654 грн. 96 коп. та йому була завдана моральна шкода.

Ураховуючи, що цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована і страховиком було сплачено позивачу 4980 грн. 27 коп. страхового відшкодування, то відповідач має сплатити позивачу недоплачену його частину у розмірі 2272 грн. 83 коп. та відшкодувати моральну шкоду.

З такими рішеннями погодитись не можна, оскільки вони ухвалені з порушенням норм процесуального права, що унеможливлюють встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З матеріалів справи видно, що 27 червня 2008 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з вини відповідача, що підтверджується постановою Єнакіївського міського суду Донецької області від 24 липня 2008 року, за якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП у виді штрафу.

Цивільно-правова відповідальність відповідача застрахована ПАТ «СГ «ТАС» за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 6 лютого 2008 року.

Згідно з висновком експертного автотоварознавчого дослідження від 12 липня 2008 року вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача складає 5892 грн. 13 коп., а вартість матеріального збитку складає 7654 грн. 96 коп.

Згідно відповіді страхової компанії від 29 вересня 2008 року матеріальний збиток, завданий позивачу становить 5490 грн. 27 коп., тому за мінусом франшизи (510 грн.), 14 жовтня 2008 року страховик виплатив ОСОБА_6 4980 грн. 27 коп. страхового відшкодування, що підтверджується платіжним дорученням.

Оскільки страхова компанія виплатила позивачу частину страхового відшкодування він звернувся до суду з цим позовом, у зв'язку з тим, що вважає, що відповідач має відшкодувати різницю між розміром завданої шкоди та проведеною виплатою, крім того, внаслідок ДТП йому була завдана моральна шкода, просив його задовольнити.

У відповідності до вимог ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У порушення ст. ст. 213, 214 ЦПК України суд першої інстанції повно та всебічно не з'ясував обставини справи, не дав їм належної оцінки, не врахував тих обставин, що у відповідності з вимогами ст. 1194 ЦК України відповідальність особи, яка застрахувала свою відповідальність настає в разі недостатності страхової виплати і вона зобов'язана сплатити різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

Не перевірив і не з'ясував, чи перевищує розмір заподіяної шкоди ліміт відповідальності страхової компанії, у якій відповідач застрахував свою цивільну відповідальність, не встановив та не дослідив питання про межі відповідальності страхової компанії та відповідача.

У порушення ч. 4 ст. 10 ЦПК України не роз'яснив особам, які беруть участь у справі їх прав, зокрема, щодо можливості залучення до участі у справі страхової компанії, як співвідповідача чи третьої особи та не вирішив цього питання в порядку, передбаченому ст. ст. 32, 33, 35, 36 ЦПК України, ухвалив передчасне рішення з порушенням вимог процесуального права.

Суд апеляційної інстанції цих недоліків не усунув, залишив без змін рішення суду першої інстанції.

Такі порушення судами норм процесуального права унеможливлюють встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення.

За таких обставин, касаційну скаргу потрібно задовольнити частково, рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 343, 344 ЦПК України, колегія суддів,

Касаційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково, рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 25 жовтня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 6 грудня 2011 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.