6-49186св13 Про виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності, поділ земельної ділянки - 22.01.2014 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Крюківської районної ради м. Кременчука, ОСОБА_4 про виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності, поділ земельної ділянки, за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3,управління житлово-комунального господарства Кременчуцької міської ради, треті особи: управління Держземагенства у Кременчуцькому районі, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Полтавській області, виконавчий комітет Крюківської районної ради м. Кременчука, орган опіки та піклування Виконавчого комітету Крюківської міської ради, про виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності, поділ земельної ділянки, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Полтавської області від 24 жовтня 2013 року,

У вересні 2011 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним позовом у якому посилаючись на те, що в добровільному порядку не може дійти згоди з відповідачем ОСОБА_4 щодо користування належним їм на праві власності будинком та земельною ділянкою, та уточнивши свої вимоги, просила виділити їй Ѕ частини житлового будинку з господарськими будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, та визначити порядок користування земельною ділянкою, яка знаходиться за цією ж адресою, згідно з другим варіантом додаткової судової будівельно-технічної експертизи від 12 грудня 2012 року № 125-12.

У лютому 2013 року ОСОБА_4 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3 та управління житлово-комунального господарства Кременчуцької міської ради з позовом аналогічного змісту.

Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 24 травня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_3 та зустрічного позову ОСОБА_4 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 24 жовтня 2013 року рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 24 травня 2013 року скасовано та ухвалено нове рішення про поділ спірного будинковолодіння у натурі відповідно до другого варіанту, визначеного висновком додаткової судової будівельно-технічної експертизи від 12 грудня 2012 року.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 грошову компенсацію за відступлення від рівності часток у розмірі 1 763 грн 30 коп.

Зобов'язано ОСОБА_3 та ОСОБА_4 здійснити переобладнання будинку відповідно до висновку експертизи.

Проведено розподіл земельної ділянки в домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 850 грн витрат, понесених за проведення у справі експертиз.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ухвалене у справі рішення апеляційного суду просить скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення її вимог.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За правилами ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Ухвалюючи рішення про відмову в позовах ОСОБА_3 та ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив із того, що згідно з наданими варіантами судової будівельно-технічної експертизи від 12 грудня 2012 року № 125-12 розподіл спірного будинку у натурі відповідно до часток сторін у спільній частковій власності на спірний будинок є неможливим. У зв'язку з цим неможливим є і визначення порядку користування земельною ділянкою, на якій розташований вказаний будинок.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про поділ будинку по АДРЕСА_1, апеляційний суд виходив із рекомендацій, викладених у другому варіанті висновку додаткової судової будівельно-технічної експертизи від 12 грудня 2012 року № 125-12. Встановлюючи порядок користування земельною ділянкою, на якій розташований вказаний будинок, апеляційний суд виходив із рекомендацій, викладених у висновку додаткової судової будівельно-технічної експертизи від 27 серпня 2013 року № 75-13.

Проте з такими висновками судів повністю погодитися не можна з огляду на наступне.

Судами встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є співвласниками у рівних частках житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1.

Обґрунтовуючи підставність позовів, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, посилаючись на приписи ст. 364 ЦК України, просили виділити кожному в натурі належну їм Ѕ частини вказаного житлового будинку та земельної ділянки, на якій він розташований.

Відповідно до ст. ст. 364, 367 ЦК України кожен із співвласників має право на виділ його частки майна, що є у спільній частковій власності, в натурі або його поділ з дотриманням вимог ст. 183 ЦК України.

За відсутності згоди співвласників про поділ спільного майна це питання вирішується судом.

Під час вирішення зазначених спорів суди повинні виходити з положень ст. ст. 183, 367 ЦК України, відповідно до яких виділ частки в натурі (поділ будинку) може мати місце за наявності технічної можливості виділення кожній із сторін відокремленої частини будинку із самостійним виходом (квартири), яка відповідає розміру їх часток у приватній власності або наявності технічної можливості переобладнання будинку в ізольовані квартири.

У тих випадках, коли для поділу необхідне переобладнання або перепланування будинку, він провадиться за наявності на це дозволу компетентного органу (ст. 152 ЖК України).

Вирішуючи такі спори, суди з урахуванням вимог ст. 10 ЦПК України з метою всебічного і повного з'ясування обставин справи та забезпечення здійснення прав сторін повинні відповідно до заявлених вимог запропонувати сторонам подати або за їх клопотанням витребувати, зокрема, висновки технічної експертизи щодо можливих варіантів поділу будинку в натурі, а в необхідних випадках - висновки органів державного архітектурно-будівельного контролю, пожежної і санітарної інспекцій тощо про допустимість пов'язаних із цим поділом переобладнань і перепланувань; дані про дозвіл виконавчого комітету місцевої ради на переобладнання і перепланування жилого будинку; дані про вартість та характер робіт, які необхідно здійснити для відокремлення виділеної частки будинку або поділу будинку.

Виходячи з того, що за змістом ст. 360 ЦК України кожний учасник спільної часткової власності повинен нести витрати по утриманню майна відповідно до своєї частки, витрати на проведення робіт з перепланування і переобладнання будинку повинні розподілятися між співвласниками з урахуванням їх часток та обставин справи.

Крім того, у тих випадках, коли в результаті виділу співвласнику передається частина приміщень, яка перевищує за розміром його частку, суд повинен вирішити питання про стягнення з нього відповідної грошової компенсації та зазначити в рішенні фактичні ідеальні частки в праві власності на будинок після його поділу.

Як вбачається з висновку додаткової судової будівельно-технічної експертизи № 125-12 від 12 грудня 2012 року, в запропонованих експертом варіантах розподілу будинку та виділу відокремлених частин будинку в ізольовані квартири НОМЕР_1 та НОМЕР_2 необхідно провести будівельні та ремонтно-будівельні роботи по закладенню дверних та віконних отворів, по влаштуванню дверних отворів, перегородок, окремих систем інженерних мереж (електропостачання, газопостачання), завершити добудову та провести реконструкцію літньої кухні літ. "Б". Вартість цих робіт експертом не визначена.

Крім того, ухвалюючи рішення про поділ спірного будинку з проведенням необхідних робіт з його переобладнання та перепланування, на порушення приписів ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не звернув уваги на те, що Виконавчий комітет Крюківської районної ради м. Кременчука 10 січня 2013 року прийняв рішення № 05 про погодження переобладнання та перепланування житлового будинку АДРЕСА_1 згідно з висновком додаткової судової будівельно-технічної експертизи від 12 грудня 2012 року № 125-12 за умови згоди співвласника будинку (а. с. 172). У той же час із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 заперечувала про поділ будинку з відповідним його переобладнанням та переплануванням у спосіб, обраний судом.

Відповідно до п. 1.4.4. Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76 (z0927-05) , переобладнання і перепланування житлових будинків, що призводить до порушення тривкості або руйнації несучих конструкцій будинку, погіршення цілісності і зовнішнього вигляду фасадів, порушення вимог протипожежної безпеки та засобів протипожежного захисту, не допускається. Перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, що погіршує умови експлуатації і проживання всіх або окремих громадян у будинку або квартирі, не допускається.

Вирішуючи спір по суті, на порушення приписів ст. 303 ЦПК України апеляційний суд на зазначене уваги не звернув та залишив поза увагою те, що згідно з рішенням Виконавчого комітету Крюківської районної ради м. Кременчука від 28 березня 2013 року № 57 поділ будинку із проведенням переобладнань відповідно до другого варіанту висновку додаткової судової будівельно-технічної експертизи від 12 грудня 2012 року № 125-12 не відповідає інтересам малолітньої ОСОБА_5 (а. с. 232), яка відповідно до акта проживання від 12 березня 2013 року та довідки ТОВ "Добробит" від 05 березня 2013 року № 845 проживає у спірному будинку разом зі своєю матір'ю ОСОБА_4 (а. с. 230, 231).

Разом із тим, з огляду на положення ст. ст. 379- 382 ЦК України щодо поняття житла, переобладнання приміщення в ізольовані квартири, як правило, супроводжується необхідністю улаштування інженерних комунікацій, зокрема мереж газо-, електропостачання, водопостачання та водовідведення, і такі роботи проводяться за технічними умовами та проектами, розробленими спеціалізованими організаціями, та з додержанням відповідних норм і правил за погодженням компетентних органів.

На порушення зазначених вимог закону апеляційний суд не вирішив питання про наявність технічної можливості улаштування необхідних інженерних комунікацій у запропонованих сторонам ізольованих квартирах НОМЕР_1 та НОМЕР_2, не визначено вартість робіт з їх улаштування з покладенням на сторін певних витрат і розподілу участі в переобладнанні будинку.

Крім того, ухвалюючи рішення про поділ житлового будинку та земельної ділянки згідно з другим варіантом додаткової судової будівельно-технічної експертизи від 12 грудня 2012 року № 125-12, на порушення приписів ст. ст. 212- 214, 303 ЦПК України ні суд першої інстанції, ні суд апеляційної інстанції не навели мотивів з яких вони не приймають доводів зустрічного позову ОСОБА_4 про можливість поділу будинку та земельної ділянки згідно із запропонованим нею варіантом.

Порушення судами при розгляді справи норм процесуального права (ст. 10 ЦПК України) унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для її правильного вирішення, тому рішення судів першої та апеляційної інстанцій не можуть вважатись законними і обґрунтованими та в силу вимог ст. 338 ЦПК України підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 335, 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 24 травня 2013 року та рішення апеляційного суду Полтавської області від 24 жовтня 2013 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.