Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Гулька Б.І., Хопти С.Ф.,

Червинської М.Є., Черненко В.А.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до виконавчого комітету Сімферопольської міської ради про зобов'язання вчинити дії та надати житло за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 22 лютого 2010 року,

У липні 2009 року ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що вони проживають разом із неповнолітньою ОСОБА_5 Діяною у квартирі АДРЕСА_1 Згідно акту від 5 квітня 2006 року, затвердженого виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради, під'їзди 1 та 2 зазначеного будинку визнані такими, яким загрожує обвал. Проте відповідач жодних дій по відселенню мешканців будинку не здійснює. Крім того, вони у складі трьох сімей проживають у двокімнатній квартирі, чим порушуються їхні житлові права. У зв'язку із цим позивачі просили зобов'язати виконавчий комітет Сімферопольської міської ради надати ОСОБА_3, що проживає з сином ОСОБА_4, а також ОСОБА_5, що проживає разом із дочкою ОСОБА_6, у квартирі АДРЕСА_1 інші благоустроєні житлові приміщення.

Рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 20 листопада 2009 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 22 лютого 2010 року рішення суду першої інстанції скасовано й ухвалено нове рішення про відмову у позові з інших правових підстав.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, просить рішення апеляційного суду скасувати й ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Ухвалою Верховного Суду України від 5 грудня 2011 року на підставі п. 2 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (2453-17) справу за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду передано до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Заслухавши доповідь судді судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що звернення позивачів із позовом є передчасним, оскільки питання про надання благоустроєного житла повинно вирішуватися в порядку виконання рішення адміністративного суду про визнання незаконною бездіяльності Сімферопольської міської ради щодо відселення позивачів з квартири, яка загрожує обвалом.

Скасовуючи рішення суду та ухвалюючи нове рішення про відмову у позові з інших підстав, апеляційний суд виходив із того, що відселення мешканців першого та другого під'їздів житлового будинку АДРЕСА_1 буде проводитися після повного відселення мешканців третього та четвертого під'їздів, а з них не відселені чотири сім'ї. Пільгове надання позивачам житла може вплинути на права інших осіб, які перебувають у черзі перед ними і мають рівні з позивачами права на позачергове отримання житла. Крім того, позивачі не позбавлені можливості ставити питання відповідно до положень ст. 132-1 ЖК України про надання їм жилого приміщення з фондів житла для тимчасового проживання громадян, які вимушені залишити жиле приміщення внаслідок його аварійного стану.

Проте з таким висновком апеляційного суду погодитись не можна.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.

Судом установлено, що позивачі проживають у АДРЕСА_1 яка розташована в першому під'їзді. Рішенням Сімферопольської міської ради № 10 від 18 червня 1998 року будинок за вказаною адресою визнано аварійним. Рішенням виконавчого комітету Сімферопольської міської ради № 971 від 17 квітня 2006 року затверджено акт міської міжвідомчої комісії від 5 квітня 2006 року № 151 про визнання першого та другого під'їздів зазначеного житлового будинку такими, що загрожують обвалом.

Відповідно до ст. 110 ЖК України виселення громадян з житлових будинків з наданням іншого благоустроєного житлового приміщення здійснюється у випадку, якщо будинок (житлове приміщення) загрожує обвалом.

Як убачається з ухвали Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 4 червня 2009 року постанову Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 9 червня 2008 року в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності виконавчого комітету Сімферопольської міської ради Автономної Республіки Крим щодо відселення ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 з неповнолітньою ОСОБА_6 з квартири АДРЕСА_1 якій загрожує обвал, залишено без змін; в частині позовних вимог про зобов'язання виконавчого комітету Сімферопольської міської ради Автономної Республіки Крим надати ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 та неповнолітній ОСОБА_6 інші рівноцінні житлові приміщення в межах встановлених норм скасовано й провадження у справі в цій частині закрито.

Посилання апеляційного суду на те, що пільгове надання житла позивачам може вплинути на права інших осіб, які перебувають у черзі перед ними і мають рівні з позивачами права на позачергове отримання житла є припущенням. Ухвалювати судові рішення, основані на припущеннях, заборонено ч. 4 ст. 60 ЦПК України, оскільки такі особи, права яких можуть бути порушені, та черга на житло апеляційним судом не встановлені.

Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, апеляційним судом не встановлені, рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування із передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 22 лютого 2010 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.