Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого: Ткачука О.С., суддів: Висоцької В.С., Гримич М.К., Колодійчука В.М., Умнової О.В., розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Центру медичної реабілітації та санаторного лікування «Крим», треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про розподіл особових рахунків, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Автономної республіки Крим від 15 листопада 2011 року, -

У квітні 2011 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом. Свої вимоги обґрунтовував тим, що згідно з рішенням апеляційного суду АР Крим від 22 листопада 2010 року, що ухвалене за його позовом, між позивачем та третіми особами встановлено порядок користування квартирою АДРЕСА_1 м. Алушти з виділенням позивачу кімнати площею12,4 кв.м, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 кімнати площею 14,4 кв.м. та 11,1 кв.м, місця загального користування залишено в спільному користуванні сторін. В зв'язку з відсутністю згоди третіх осіб на подання спільної заяви про розподіл особового рахунку на квартиру, позивач позбавлений вирішити дане питання в позасудовому порядку.

Рішенням Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 20 червня 2011 року позов задоволено частково, розділено особові рахунки на спірну квартиру, зобов'язано відповідача відкрити ОСОБА_3 окремий особовий рахунок на кімнату № 3 площею 12,4 кв.м. в квартирі АДРЕСА_1 м. Алушти. В частині вимог про зобов'язання відповідачів відкрити особові рахунки на їх кімнати відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 15 листопада 2011 року скасовано рішення суду першої інстанції, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення апеляційного суду, залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Судами встановлено, що згідно з рішенням апеляційного суду АР Крим від 22 листопада 2010 року, що ухвалене по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа ОСОБА_7 про визначення порядку користування житловим приміщенням, між позивачем та третіми особами встановлено порядок користування квартирою АДРЕСА_1 з виділенням позивачу кімнати площею12,4 кв.м, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 кімнати площею 14,4 кв.м. та 11,1 кв.м, місця загального користування залишено в спільному користуванні сторін.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції, виходив з того, що мати особовий рахунок на кімнату, яка виділена в користування позивачу є його правом, як співвласника житлового приміщення, за таких обставин вважав позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд, послався на те, що відповідно до 20,21 Закону України « Про житлово-комунальні послуги» та Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України виникнення, зміна та припинення правовідносин з приводу надання та отримання житлово-комунальних послуг здійснюється на підставі договору, укладення якого є обов'язковим, а сам факт оформлення особових рахунків не створює для сторін будь-яких прав і обов'язків.

Проте, погодитися з висновками суду апеляційної інстанції не можна, оскільки колегія суддів дійшла їх із порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п.3.ч.1.ст. 336 ЦПК України за наслідками розгляду касаційної скарги на рішення суд касаційної інстанції має право постановити ухвалу про скасування рішення апеляційного суду і залишити в силі судове рішення суду першої інстанції, що було помилково скасоване апеляційним судом.

Згідно з вимогами ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їх згодою.

Згідно з частиною 1 ст. 104 ЖК України член сім'ї наймача вправі вимагати, за згодою інших членів сім'ї, які проживають разом з ним, укладення з ним окремого договору найму, якщо жилу площу, що припадає на нього, може бути виділено у вигляді приміщення, яке відповідає вимогам статті 63 цього Кодексу.

Відповідно до статей 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що укладення договорів про надання житлово-комунальних послуг є обов'язком споживача таких послуг.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення та відмовляючи в позові, дійшов суперечливих висновків. Пославшись на вищезазначений Закон (1875-15) та Правила користування приміщеннями житлових будинків, які передбачають, що в разі відсутності згоди щодо оплати комунальних та інших послуг співвласниками жилого приміщення законодавчо передбачено порядок розрахунків плати за такі послуги та вирішення відповідного питання судом, але одночасно з тих підстав, що позивачем не укладено відповідного договору.

Відповідно до п.3.ч.1.ст. 336 ЦПК України за наслідками розгляду касаційної скарги на рішення суд касаційної інстанції має право постановити ухвалу про скасування рішення апеляційного суду і залишити в силі судове рішення суду першої інстанції, що було помилково скасоване апеляційним судом.

За наведених норм закону, суд першої інстанції задовольняючи позов, обґрунтовано застосував спосіб захисту прав позивача, як співвласника жилого приміщення, дійшов правильного висновку про необхідність задоволення позову з урахуванням рішення суду, яким встановлено порядок користування спірною квартирою.

На зазначене суд апеляційної інстанції уваги не звернув.

Таким чином, апеляційним судом неправильно застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення ним справи й помилкового скасування рішення суду першої інстанції, ухваленого згідно із законом, а тому відповідно до ст. 339 ЦПК України рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції, що було помилково скасоване апеляційним судом.

Керуючись ст. 336, ст. 339 ЦПК України колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_8 задовольнити.

Рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 15 листопада 2011 року скасувати, рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 20 червня 2011 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.