Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого: Ткачука О.С., суддів: Висоцької В.С., Гримич М.К., Колодійчука В.М., Умнової О.В.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» про визнання недійсними пунктів договору добровільного страхування, визнання неправомірною бездіяльності, зобов'язання скласти страховий акт, стягнення страхового відшкодування та пені, за касаційною скаргою приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» на заочне рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 червня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 06 жовтня 2011 року,-

У травні 2011 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом. Свої вимоги обґрунтовував тим, що між ним та відповідачем 16 листопада 2009 року укладено договір добровільного страхування автомобіля Mitsubishi Lancer X ДН НОМЕР_1, 2007 року випуску . 19 грудня 2009 року зі застрахованим автомобілем стався страховий випадок, який кваліфікується за ризиком «незаконне викрадення». Позивачем було надано страховій компанії весь необхідний перелік документів, однак листом від 20 січня 2010 року позивача було повідомлено про рішення про відстрочку виплати страхового відшкодування для перевірки всіх обставин події, відповідно до п.12.1.1 Договору.

02 лютого 2011 року позивачем отримано відповідь, що для отримання страхового відшкодування, позивачу необхідно оформити відмову від права власності на застрахований транспортний засіб на користь страховика (абандон) та надано для підписання проект угоди про передачу права власності на застрахований транспортний засіб. Позивач вважав відмову у виплаті страхового відшкодування безпідставною, тому просив визнати недійсними пункти 14.3.7., 17.16 договору добровільного страхування від 16 листопада 2009 року, визнати неправомірною бездіяльність, зобов'язання скласти страховий акт, стягнути страхове відшкодування та пеню.

Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 червня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 06 жовтня 2011 року, позов ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано недійсними пункти 14.3.7., 17.16 договору добровільного страхування № 1000012/НТ від 16 листопада 2009 року. Стягнуто з ПрАТ «СК «Брокбізнес» на користь ОСОБА_3 основну суму страхового відшкодування в розмірі 158 400,00 грн. та пеню за порушення термінів виплати страхового відшкодування в розмірі 41 241,50 грн. Вирішено питання про судові витрати.

У касаційній скарзі ПрАТ «СК «Брокбізнес» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_3 у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Судами встановлено, що 16 листопада 2009 року між ОСОБА_3 та ПрАТ «СК «Брокбізнес» укладено договір добровільного страхування № 1000012/НТ.

19 грудня 2009 року зі застрахованим автомобілем позивача Mitsubishi Lancer X, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2, стався страховий випадок, який кваліфікується за ризиком «незаконне викрадення». Позивачем було надано страховій компанії весь необхідний перелік документів, однак 02 лютого 2011 року позивачем отримано відповідь, що для отримання страхового відшкодування, позивачу необхідно оформити відмову від права власності на застрахований транспортний засіб на користь страховика (абандон) та запропоновано для підписання проект угоди про передачу права власності на застрахований транспортний засіб.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, виходив з того, що відповідачем, безпідставно відмовлено у виплаті страхового відшкодування за викрадений автомобіль, оскільки посилання страховика на відмову позивача у передачі застрахованого автомобіля у власність страховика порушують права ОСОБА_3

Проте, погодитися з висновками судів не можна, оскільки суди дійшли їх із порушенням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про страхування» добровільне страхування це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону (85/96-ВР) . На цих правових підставах конкретні умови страхування визначаються сторонами при укладенні договору добровільного страхування

Відповідно до п.п.14.3.7 та 17.16 договору страхування від 16 листопада 2009 року передбачено, що у випадку настання з застрахованим автомобілем ризику «незаконне викрадення» вчинення страхувальником нотаріально посвідченої відмови від права власності на автомобіль є обов'язковою умовою отримання страхової виплати.

Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, визнавши недійсними пункти договору страхування, укладеного між сторонами, не звернув увагу на положення п.3.ч.1 ст. 3 ЦК України щодо свободи договору та ст. 14 ЦК України, якою визначено принципи виконання цивільних обов'язків сторонами договору.

Внаслідок вказаного порушення норм матеріального права висновки щодо доведеності решти позовних вимог здійснено з порушенням норм процесуального права.

Відповідно до ч.2 ст. 338 ЦПК України підставою для скасування судових рішень першої та (або) апеляційної інстанції і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

На підставі наведеного, справа підлягає направленню на новий судовий розгляд з метою встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, застосування до правовідносин, що виникли між сторонами відповідних норм матеріального права та ухвалення законного та обґрунтованого рішення.

Керуючись ч.1 ст. 336, ч.2 ст. 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» задовольнити частково.

Заочне рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 червня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 06 жовтня 2011 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.