Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів Рецебуринського Ю.Й.(доповідач),

Олексієнка М.М.,

Штульман І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_3 до державної податкової інспекції у Ленінському районі Автономної Республіки Крим (далі - ДПІ у Ленінському районі АРК) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою ДПІ у Ленінському районі АРК на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19 вересня 2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2013 року,

У липні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ДПІ у Ленінському районі АРК про визнання протиправними дій та спонукання до вчинення певних дій.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19 вересня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2013 року, позов задоволено.

Визнано протиправною відмову ДПІ у Ленінському районі АРК, оформлену листом від 10 лютого 2012 року № 276/10/10-0 та зобов'язано в порядку, передбаченому чинним законодавством, здійснити виплату ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги.

У касаційній скарзі ДПІ у Ленінському районі АРК, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалені судові рішення та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги з врахуванням наступного.

Задовольняючи позовні вимоги суди дійшли висновку, що відмова відповідача у виплаті позивачу одноразової грошової допомоги у разі заподіяння йому, як посадовій особі органу державної податкової служби тілесних ушкоджень середньої тяжкості під час виконання службових обов'язків є протиправною.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 6 липня 2008 року при виконанні службових обов'язків, в результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження.

За результатам спеціального розслідування складено Акт форми Н-5 від 30 жовтня 2008 року, яким зафіксовано факт нещасного випадку пов'язаного з виробництвом.

30 жовтня 2008 року стосовно позивача складено Акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом за формою Н-1.

Згідно висновку експерта від 30 листопада 2009 року № 105 вбачається, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 6 липня 2008 року позивач отримав тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості.

Довідкою МСЕК від 28 вересня 2011 року серії КР-2007 № 000715 позивачу встановлена II група інвалідності у зв'язку із трудовим каліцтвом та встановлено 65 відсотків ступені втрати професійної працездатності.

24 січня 2012 року позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 17 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" та надав копію постанови Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим від 23 серпня 2011 року у кримінальній справі № 1-303/11 про закриття кримінальної справи за фактом скоєння злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Листом від 10 лютого 2012 року № 276/10/10-0, позивачу відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги, оскільки зазначена постанова, на їх думку, не є підставою для прийняття рішення щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги.

Згідно частини 2 статті 17 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (чинним на час виникнення спірних правовідносин), у разі заподіяння посадовій особі органу державної податкової служби менш тяжких тілесних ушкоджень під час виконання нею службових обов'язків їй виплачується одноразова допомога в розмірі однорічної заробітної плати за її останньою посадою за рахунок коштів державного бюджету з наступним стягненням цієї суми з винних осіб.

Частиною 4 статті 17 вищевказаного Закону встановлено, що рішення про виплату одноразової допомоги приймається начальником органу державної податкової служби за місцем роботи потерпілого на підставі обвинувального вироку суду або постанови слідчих органів чи прокурора про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами або про припинення попереднього слідства.

Постановою Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим від 23 серпня 2011 року, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, на підставі ст. 11-1 КПК України, закрито кримінальну справу за фактом скоєння злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України (за нереабілітуючими підставами).

За правилами ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Аналізуючи вказані обставини по справі та застосовуючи відповідні норми матеріального права, суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо неправомірності дій відповідача у виплаті одноразової допомоги відповідно до ч. 3 ст. 17 Закону України "Про державну податкову службу в Україні".

Суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятих судових рішень.

Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Ленінському районі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19 вересня 2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута у порядку і з підстав, передбачених статтями 235- 237 Кодексу адміністративного судочинства України.