Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Савченко В.О., Умнової О.В., Колодійчука В.М.

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа - Оболонська районна у м. Києві державна адміністрація, про стягнення грошової компенсації вартості 1/3 частини квартири, що належить на праві спільної власності, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 14 лютого 2011 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 20 жовтня 2011 року,

У жовтні 2005 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення грошової компенсації вартості 1/3 частини квартири АДРЕСА_1, яка належить сторонам на праві спільної власності, посилаючись на те, що відповідачі чинять йому перешкоди у користування вказаною квартирою, фактично користуючись усією квартирою, у зв'язку з чим він вимушений нести додаткові витрати на проживання у іншому житлі. На підставі ст. 358 ЦК України просив позов задовольнити.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 14 лютого 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 20 жовтня 2011 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить ухвалені у справі судові рішення скасувати, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною 3 ст. 358 ЦК України передбачено, що кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Вирішуючи спір та відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що спірна квартира не є спільною власністю сторін у справі, а позивач не є власником 1/3 частини цієї квартири, а тому не має права на одержання компенсації вартості частки житла.

Колегія суддів погоджується з такими висновками, оскільки вони узгоджуються з матеріалами та обставинами справи.

Так, рішенням апеляційного суду м. Києва від 20 квітня 2010 року приватизація квартири АДРЕСА_1 та відповідне свідоцтво про право власності визнані недійсними .

Оцінивши усі забрані у справі докази, суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_4

Доводи скарги та матеріали витребуваної скарги не свідчать про те, що судами при розгляді даної справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 338- 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Згідно вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, наведені у касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.

Ураховуючи вищенаведене та керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 14 лютого 2011 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 20 жовтня 2011 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.