Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів Рецебуринського Ю.Й.(доповідач),

Олексієнка М.М.,

Штульман І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі міста Києва (далі - управління ПФУ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою управління ПФУ на постанову Оболонського районного суду міста Києва від 26 лютого 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2015 року,

У листопаді 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до управління ПФУ про визнання дій протиправними та зобов'язання призначити пенсію.

Постановою Оболонського районного суду міста Києва від 26 лютого 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2015 року, позов задоволено частково.

Визнано неправомірними дії відповідача та зобов'язано призначити ОСОБА_3 з 13 серпня 2014 року пенсію за віком із зниженням пенсійного віку на 4 роки відповідно до п. "б" ч. 1 ст. 13, ст.ст. 52, 55, 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

У касаційній скарзі управління ПФУ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалені судові рішення та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги з врахуванням наступного.

Задовольняючи позовні вимоги суди дійшли висновку, що відмова відповідача в призначенні пенсії ОСОБА_3 зі зменшенням пенсійного віку є протиправною, оскільки матеріали справи підтверджують право позивача на призначення пенсії відповідно до п. "б" ч. 1 ст. 13, ст.ст. 52, 55, 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, з 27 жовтня 1980 року по 15 липня 1981 року позивач обіймав посаду помічника бурильника відділу механізації вишукувальних робіт (0 років 6 місяців 22 дні), а з 24 липня 1981 року по 30 липня 1990 року працював в Управлінні механізації будівництва № 2 треста "Дніпробудмеханізація" на посаді майстра (9 років 0 місяців 3 дні).

Відповіддю управління ПФУ № 13569/09 від 19 вересня 2014 року позивачу відмовлено в призначенні пенсії з підстав відсутності у нього права на зниження пенсійного віку на 4 роки, через те, що період роботи на посаді помічника бурильника з 27 жовтня 1980 року по 15 липня 1981 року, що складає 6 місяців 22 дні було розбито на 2 періоди - 1 місяць 17 днів у 1980 році і 5 місяців 5 днів у 1981 році.

Згідно із статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.

Порядок пенсійного забезпечення осіб, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених законодавством, цю діяло раніше, визначається статтею 100 даного Закону.

Згідно з ст. 52 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за вислугу років мають працівники експедицій, партій, загонів, дільниць і бригад, безпосередньо зайняті на польових геологорозвідувальних, пошукових, топографо-геодезичних, геофізичних, гідрографічних, гідрологічних, лісовпорядних і розвідувальних роботах, робітники і майстри (у тому числі старші майстри), безпосередньо зайняті на лісозаготівлях і лісосплаві, включаючи зайнятих на обслуговуванні механізмів і обладнання, тощо.

За змістом ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за вислугу років мають: б) працівники експедицій, партій, загонів, дільниць і бригад, безпосередньо зайняті на польових геологорозвідувальних, пошукових, топографо-геодезичних, геофізичних, гідрографічних, гідрологічних, лісовпорядних і розвідувальних роботах: чоловіки - після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі: жінки - після досягнення 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначеній роботі.

При цьому період роботи безпосередньо в польових умовах протягом півроку або більше півроку зараховується за рік роботи, менше півроку - за фактичною тривалістю, а на сезонних роботах - відповідно до статті 61 цього Закону.

При призначенні пенсій на пільгових умовах відповідно до статей 13 і 14 та пенсій за вислугу років відповідно до статті 55 цього Закону провадиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цими статтями, за умови, що зазначені роботи дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах.

Таким чином, суди правильного обрахували пільговий стаж позивача за період роботи помічником бурильника відділу механізації пошукових робіт безпосередньо в польових умовах з 27 жовтня 1980 року по 15 липня 1981 року за рік пільгового стажу та загальний пільговий стаж - 10 років, що є достатнім для зниження пенсійного віку на 4 роки відповідно до п. "б" ч. 1 ст. 13, ст.ст. 52, 55, 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та призначення позивачу пенсії.

Суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятих судових рішень.

Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі міста Києва залишити без задоволення.

Постанову Оболонського районного суду міста Києва від 26 лютого 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута у порядку і з підстав, передбачених статтями 235- 237 Кодексу адміністративного судочинства України.