6-33849св13 Про визнання недійсними рішення та державного акта на право власності на земельну ділянку - 15.01.2014 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом заступника прокурора м. Ялти до Фороської селищної ради, ОСОБА_3 про визнання недійсними рішення та державного акта на право власності на земельну ділянку, за касаційною скаргою Фороської селищної ради на рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 04 липня 2013 року,

У січні 2013 року заступник прокурора м. Ялти звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати недійсними: рішення Фороської селищної ради 21 сесії 6 скликання від 05 квітня 2012 року № 08 "Про затвердження ОСОБА_3 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,15 га з передачі її безоплатно у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за адресою: м. Ялта, с. Олива, квартал садибної забудови "Іфігенія", земельна ділянка НОМЕР_1 на землях Фороської селищної ради"; державний акт серії ЯЛ № 869678 від 09 квітня 2012 року, виданий ОСОБА_3 на право власності на земельну ділянку площею 0,1500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за адресою: м. Ялта, с. Олива, квартал садибної забудови "Іфігенія", земельна ділянка НОМЕР_1, зареєстрований за № 011194971001469 у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі; зобов'язати ОСОБА_3 повернути зазначену земельну ділянку селищній раді шляхом складання відповідного акта.

В обґрунтування своїх вимог прокурор посилався на те, що рішенням Фороської селищної ради 27 сесії 6 скликання від 05 квітня 2012 року № 08, яким було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,15 га для передачі її безоплатно у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: м. Ялта, с. Олива, квартал садибної забудови "Іфігенія", прийнято з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки земельна ділянка розташована у функціональній зоні зелених насаджень загального користування, де не передбачено житлове будівництво.

Враховуючи наведене, просив задовольнити позов.

Рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 28 березня 2013 року в задоволенні позову відмовлено, скасовані заходи забезпечення позову.

Рішенням Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 04 липня 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове про задоволення позову.

Визнано недійсним рішення Фороської селищної ради від 05 квітня 2012 року № 8 "Про затвердження громадянці ОСОБА_3 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,15 га та передачі її безоплатно у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: м. Ялта, с. Олива, квартал садибної забудови "Іфігенія", земельна ділянка НОМЕР_1, на землях Фороської селищної ради".

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, серія ЯЛ № 869678, реєстраційний № 011194971001469, виданий ОСОБА_3

Зобов'язано ОСОБА_3 повернути земельну ділянку, площею 0,15 га, кадастровий номер № 0111949700:02:001:0172, вартістю 909 390,00 грн, розташовану за адресою: м. Ялта, с. Олива, квартал садибної забудови "Іфігенія", земельна ділянка НОМЕР_1, на землях Фороської селищної ради, шляхом складання акта прийому-передачі земельної ділянки".

У касаційній скарзі Фороська селищна рада просить скасувати рішення апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції залишити в силі, мотивуючи свої вимоги порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення апеляційного суду зазначеним вимогам закону не відповідає.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що Фороська селищна рада, як орган, який уповноважений розпоряджатись землями територіальної громади, приймаючи рішення № 08 від 05 квітня 2012 року, діяв у межах повноважень та відповідно до приписів земельного законодавства, зокрема ст. 118 ЗК України. Таким чином, не підлягають задоволенню вимоги про визнання недійсним рішення селищної ради та державного акта на право власності на земельну ділянку.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про задоволення позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що зазначене вище рішення Фороської селищної ради не відповідає вимогам ст. 20, 39 ЗК України, оскільки згідно з повідомленням Головного архітектора м. Ялти від 05 вересня 2012 року єдиною діючою документацією на території Великої Ялти, у тому числі з 01 січня 2012 року до цього часу на території с. Олива Фороської сільради, є Генеральний план Великої Ялти, затверджений постановою Ради Міністрів АР Крим № 618 від 09 жовтня 2007 року (rb0618001-07) , відповідно до якого ця земельна ділянка розташована у функціональній зоні зелених насаджень загального користування, в якій житлове будівництво не передбачено.

Однак з таким висновком суду апеляційної інстанції погодитись не можна.

Відповідно до п.п. 34, 42 ч. І ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської Ради вирішуються питання: регулювання земельних відносин; затвердження в установленому порядку місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації.

Відповідно до вимог п. 42 ст. 26 Закону України "Про органи місцевого самоврядування" вирішення питань у сфері містобудування та земельних відносин є виключною компетенцією міських рад, які можуть делегувати відповідні функції виконавчим органам.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про основи містобудування" спори з питань містобудування вирішуються радами у межах їх повноважень, а також судом відповідно до законодавства.

Згідно із ч. ч. 1, 3 ст. 22 Закону України "Про основи містобудування" забудова земельних ділянок, що надаються для містобудівних потреб, здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою у порядку, передбаченому законом, та отримання дозволу на виконання будівельних робіт. Право на забудову (будівництво) полягає у можливості власника, користувача земельної ділянки здійснювати на ній у порядку, встановленому законом, будівництво об'єктів містобудування, перебудову або знесення будинків та споруд.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про планування та забудову територій", ст. ст. 8- 12 ЗК України вирішення питань щодо розпорядження землями відповідних територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, розташування та проектування нового будівництва, здійснення реконструкції, реставрації, капітального ремонту об'єктів містобудування та упорядкування територій віднесено до компетенції відповідної (сільської, селищної, міської) рад.

Судами встановлено, що рішенням Фороської селищної ради № 2 від 23 вересня 2011 року затверджено схему генплану с. Олива по встановленню меж селища, розроблену ТОВ "Кримський інститут екології та проектування".

На підставі рішення сесії Фороської селищної ради № 14 від 10 серпня 2011 року надано дозвіл Комунальному підприємству "Управління селищного господарства" Фороської селищної ради на розробку проекту землеустрою по встановленню меж с. Олива на території площею 439 га.

Рішенням Фороської селищної ради № 33 від 25 листопада 2011 року затверджено схему генерального плану кварталу садибної забудови "Іфігенія" у с. Олива Фороської селищної ради, кварталу встановлено категорію земель - "землі житлової та громадської забудови".

Постановою Верховної Ради АР Крим № 654-6/11 від 21 грудня 2011 року встановлено межі населених пунктів Фороської селищної ради, зокрема, с. Олива - 439 га.

Схема рекомендованого планування розвитку селища Олива передбачає розташування на місці спірної земельної ділянки земель громадської та житлової забудови.

Рішенням Фороської селищної ради НОМЕР_1 від 20 січня 2012 року під час надання ОСОБА_3 згоди на складання проекту відведення земельних ділянок для передачі в безоплатну власність для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд було визначено, що це "землі житлової та громадської забудови".

Рішенням Фороської селищної ради 27-ї сесії 6 скликання від 05 квітня 2012 року № 08 ОСОБА_3 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,15 га з передачею її безоплатно у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за адресою: м. Ялта, с. Олива, квартал садибної забудови "Іфігенія", земельна ділянка НОМЕР_1 на землях Фороської селищної ради та передано відповідачу у власність зазначену земельну ділянку.

Зазначені рішення і постанова є чинними та в установленому порядку не скасовувалися.

Статтею 7 Закону України "Про основи містобудування" державне регулювання у сфері містобудування здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою та Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, а також спеціально уповноваженими органами з питань містобудування та архітектури, іншими органами в порядку, встановленому законодавством.

На підставі ч.ч. 1, 2, 5 статті 20 Земельного Кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

На підставі ст. 24 ч. 2 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.

На підставі рішення від 05 квітня 2012 року ОСОБА_3 09 квітня 2012 року отримано державний акт серії ЯЛ № 869678 на право власності на земельну ділянку площею 0,1 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель споруд (присадибна ділянка) за адресою: м. Ялта, с Олива, квартал садибної забудови "Іфігенія", земельна ділянка НОМЕР_1, зареєстрований за № 011194971001469 у Книзі записів та реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі.

Отже, на час винесення Фороською селищною радою рішення від 05 квітня 2012 року вже існувала розроблена та затверджена у встановленому законом порядку містобудівна документація с. Олива, де розташована спірна земельна ділянка та їй надано статус "землі житлової та громадської забудови", а не землі функціональної зони зелених насаджень загального користування.

Висновок суду першої інстанції про те, що на момент прийняття оскаржуваного рішення у Фороської селищної ради не було підстав вважати спірну земельну ділянку такою, що належить до земель функціональної зони зелених насаджень загального користування, відповідає вимогам закону та підтверджено матеріалами справи.

Таким чином, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд, у порушення вимог статей 303, 316 ЦПК України, переоцінив у справі докази, не витребував нових, помилково скасував рішення суду першої інстанції.

Установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно з законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції відповідно до ч. 1 ст. 339 ЦПК України.