Колегія суддів cудової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Сімоненко В.М.,

суддів: Гончара В.П., Олійник А.С.,

Нагорняка В.А., Ступак О.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Мезон-К» (далі - ТОВ «Мезон-К») про поновлення на роботі, стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсації, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Вінницької області від 13 квітня 2010 року,

У серпні 2009 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 1 січня 2009 року прийнята на роботу у ТОВ «Мезон-К» на посаду кухаря їдальні А-1185 № 1. В березні 2009 року її повідомили про скорочення посади після чого адміністрація не допустила її до роботи. У передбачений законом строк про майбутнє скорочення не повідомлялась. Згодом дізналась, що вона звільнена за систематичні прогули. З наказом про звільнення її не було ознайомлено, трудову книжку не видано, розрахунок не проведено.

Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 3 лютого 2010 року позов задоволено. Поновлено ОСОБА_3 на роботі на посаді кухаря їдальні ТОВ «Мезон-К». Стягнуто з ТОВ «Мезон-К» на користь ОСОБА_3 заборгованість по заробітній платі та середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 1 лютого 2009 року до 3 лютого 2010 року в розмірі 13 531 грн. 46 коп. з урахуванням індексації та надбавки в розмірі 1 494 грн., компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 1 280 грн., кошти за невикористану медичну довідку про проходження медогляду в розмірі 100 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 1 100 грн. і 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 13 квітня 2010 року рішення суду першої інстанції скасовано, в позові відмовлено.

ОСОБА_3 звернулася із касаційною скаргою до Верховного Суду України, порушує питання про скасування рішення апеляційного суду, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 7 грудня 2011 року справа передана до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, відповідно до Закону України №3932-VI (3932-17) , який набрав чинності 13 листопада 2011 року.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції послався на те, що ОСОБА_3 звільнена з роботи за систематичні прогули із пропуском строку, встановленого для притягнення до дисциплінарної відповідальності, пояснень щодо відсутності на робочому місті у позивачки не відбиралось, акти про відсутність на робочому місті підписані невідомими особами, позивач не була ознайомлена із наказом про звільнення.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд послався на те, що позивач була відсутня на робочому місці без поважних причин, їй неодноразово надсилалися листи з проханням надати пояснення щодо відсутності на роботі, трудову книжку отримати відмовилась, як і ознайомитись із наказом про звільнення. Крім того, позивач пропустила строк звернення до суду.

З такими висновками апеляційного суду погодитись не можна.

Судами встановлено, що, відповідно до наказу від 01 січня 2009 року № 1-н ОСОБА_3 була прийнята на посаду кухаря їдальні в/ч А -1185 с. Гущенці Калинівського району (а.с. 22).

Наказом № 55 - к від 15 квітня 2009 року ОСОБА_3 була звільнена з роботи з 02 березня 2009 року за прогул без поважних причин (п.4 ст. 40 КЗпП України).

До суду позивач звернулася 25 серпня 2009 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

В порушення вимог вказаної норми та вимог ст. 212- 214 ЦПК України, апеляційним судом не перевірено, чи було ОСОБА_3 вручено наказ про звільнення і коли, чи була їй видана трудова книжка, а відтак коли розпочався перебіг строку звернення до суду із заявою про вирішення трудового спору, також не перевірено доводів позивачки у цій частині.

Відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки апеляційним судом порушено норми процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів cудової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Вінницької області від 13 квітня 2010 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.