Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів Рецебуринського Ю.Й.(доповідач),

Олексієнка М.М.,

Штульман І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в Володимирецькому районі Рівненської області (далі - управління ПФУ) про зобов'язання призначити пенсію,

за касаційною скаргою управління ПФУ на постанову Володимирецького районного суду Рівненської області від 6 квітня 2015 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2015 року,

У лютому 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до управління ПФУ про зобов'язання призначити пенсію.

Постановою Володимирецького районного суду Рівненської області від 6 квітня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2015 року, позов задоволено.

Зобов'язано відповідача призначити ОСОБА_3 з 16 січня 2015 року пенсію за віком із зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" як особі, яка проживає у зоні гарантованого добровільного відселення.

У касаційній скарзі управління ПФУ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалені судові рішення та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги з врахуванням наступного.

Задовольняючи позовні вимоги суди дійшли висновку, що відмова відповідача в призначенні пенсії ОСОБА_3 зі зменшенням пенсійного віку є протиправною, оскільки матеріали справи підтверджують право позивача на призначення пенсії відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 у встановленому законом порядку звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до вимог ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-ХП (далі - Закон № 796-ХП (796-12) ).

Відповіддю управління ПФУ № 135/03 від 17 січня 2015 року позивачу відмовлено в призначенні пенсії з підстав відсутності у нього права на зниження пенсійного віку на шість років, через роботу в Подосиновський БУ Російської Федерації з 1982 року по 23 травня 1990 року, а тому, на думку відповідача, ОСОБА_3 не проживав в цей період на території Сопачівської та Старорафалівської сільських рад Володимирецького району Рівненської області.

Згідно із статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Положеннями частини 2 статті 55 Закону № 796-ХП визначено, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні безумовного (обов'язкового) відселення за умови, що вони за станом на 01 січня 1993 року проживали або відпрацювали у цій зоні не менше двох років, але не більше 9 років.

Відповідно до частин 3, 4 статті 15 Закону № 796-ХП підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.

Пунктом 7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року (z1566-05) передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема, посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09.03.88 № 122, або довідка військової частини, в складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою проводились роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на цих територіях, видана органами місцевого самоврядування (при призначенні пенсії із застосуванням норм статті 55 Закону № 796-ХП.

Судами попередніх інстанцій встановлено, та вбачається з довідки виконкому Сопачівської сільської ради Володимирецького району Рівненської області № 2108 від 24 листопада 2014 року, позивач дійсно проживав в с. Сопачів Володимирецького району Рівненської області з 15 червня 1960 року по 29 квітня 1987 року.

Довідкою № 768, виданою виконкомом Старорафалівської сільської ради Володимирецького району Рівненської області від 5 жовтня 2014 року, підтверджується, що ОСОБА_3 з 27 жовтня 1987 року проживає у с. Стара Рафалівка Володимирецького району Рівненської області.

Дані населені пункти у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України № 106 від 23 липня 1991 року (106а-91-п) віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.

З матеріалів справи також вбачається, що 19 березня 1992 року ОСОБА_3 було видане посвідчення громадянина постраждалого від Чорнобильської катастрофи № НОМЕР_1 - 3 категорії, Серії Б.

Відповідно до статті 14 Закону № 796-ХП, для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, потерпілі які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - категорія 3.

Наявність у позивача вищезазначеного посвідчення, є достатнім підтвердженням того, що вона на протязі не менше 2 років проживав або постійно працював саме у зоні безумовного (обов'язкового) відселення, а тому колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що відмова відповідача, яка ґрунтується на відсутності документів, які підтверджували відомості про постійне місце проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення, є неправомірною.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи касаційної скарги, що позивач через роботу в Подосиновський БУ Російської Федерації з 1982 року по 23 травня 1990 року, міг виїхати із зони безумовного (обов'язкового відселення) і проживати в іншому місці, а не працював на сезонних роботах вахтовим методом, оскільки зазначені обставини ґрунтуються лише на припущеннях відповідача і жодними доказами не підтверджуються.

Суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятих судових рішень.

Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Володимирецькому районі Рівненської області залишити без задоволення.

Постанову Володимирецького районного суду Рівненської області від 6 квітня 2015 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута у порядку і з підстав, передбачених статтями 235- 237 Кодексу адміністративного судочинства України.