Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого: Ткачука О.С.

суддів: Висоцької В.С., Савченко В.О., Умнової О.В., Фаловської І.М.

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» про стягнення відсотків за користування коштами, пені, інфляційних нарахувань та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 квітня 2010 року та рішення апеляційного суду Тернопільської області від 31 серпня 2010 року,

У грудні 2009 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» ( далі - ПАТ «Родовід Банк») про стягнення відсотків за користування коштами, пені, інфляційних нарахувань та відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позову зазначала, що 15 березня 2008 року між нею та відповідачем був укладений договір депозиту на суму 7000 грн., строком на 12 місяців зі сплатою 16,5 % річних за користування депозитом.

Посилаючись на те, що відповідачем не були виконані умови договору в частині своєчасного та в повному обсязі повернення депозитного вкладу та відсотків, просила суд стягнути з відповідача на її користь 81,78 грн. пені, 255,62 грн. інфляційних збитків внаслідок прострочення виконання грошового зобов'язання, 350,86 грн. процентів за понадстрокове користування депозитним вкладом, 3000 грн. завданої моральної шкоди та 2000 грн. витрат на правову допомогу.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 квітня 2010 року позов задоволений частково. Стягнуто з ПАТ «Родовід Банк» на користь ОСОБА_1 255,62 грн. інфляційних збитків внаслідок прострочення виконання грошового зобов'язання, 2000 грн. моральної шкоди, 500 грн. витрат на правову допомогу. В решті позову відмовлено. Вирішено питання судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 31 серпня 2010 року, рішення суду першої інстанції в частині стягнення моральної шкоди в розмірі 2000 грн. скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову. В решті рішення суду першої інстанції залишене без змін.

У касаційній скарзі ПАТ «Родовід Банк» просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення з банку 255,66 грн. інфляційних збитків, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 7 грудня 2011 року на підставі Закону України від 20 жовтня 2011 року № 3932-УІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо розгляду справ Верховним Судом України» (3932-17) справу передано до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Касаційна скарга підлягає відхиленню.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що 15 березня 2008 року між позивачкою та відкритим акціонерним товариством "Родовід Банк", правонаступником якого за правами та обов'язками є ПАТ "Родовід Банк", було укладено договір про строковий банківський вклад "Ощадний". Відповідно до п 1.1. договору, позивачка передала відповідачу грошову суму у розмірі 7000 грн. Договір укладався строком на 12 місяців та 2 дні і відповідно до п. 1.1. договору, банк зобов'язувався повернути ОСОБА_1 вклад 17 березня 2009 року та проценти за користування коштами на умовах та в порядку, визначеному договором.

Відповідач розпочав виконання зобов'язань за зазначеним договором, починаючи з 6 травня 2009 року шляхом виплати частинами суми нарахованих процентів по депозиту. Остаточно тіло депозиту в сумі 7000 гривень позивачці банком було сплачено 7 серпня 2009 року.

Статтею 526 частиною 1 ЦК України (435-15) передбачені загальні умови виконання зобов'язання, а саме зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь прострочення.

Посилаючись на вищезазначені вимоги закону та зазначаючи, що відповідачем прострочено виконання зобов'язань за договором щодо своєчасного повернення суми вкладу та процентів за період з 17 березня 2009 року по 7 серпня 2009 року, що потягло за собою заподіяння моральної шкоди позивачу, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову та ухвалив рішення яким стягнув з ПАТ «Родовід Банк» на користь ОСОБА_1 255,62 грн. інфляційних збитків, внаслідок прострочення виконання грошового зобов'язання, 2000 грн. моральної шкоди, 500 грн. витрат на правову допомогу.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ПАТ "Родовід Банк" на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 2000 гривень, правильно виходив з того, що позовні вимоги в цій часині задоволенню не підлягають оскільки висновок суду першої інстанції про стягнення моральної школи не відповідає вимогам матеріального права в сфері регулювання спірних відносин.

Колегія суддів погоджується з висновками судів і в частині стягнення з відповідача на користь позивачки інфляційних збитків, виходячи з того, що інфляційні нарахування на суму боргу та відсотки річних не санкція, а спосіб захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування, утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, вимоги касаційної скарги про неможливість стягнення інфляційних нарахувань на суму боргу під час дії мораторію, є безпідставними.

При встановленні зазначених фактів апеляційним судом не було порушено норм цивільного процесуального закону, зазначені висновки суду відповідають обставинам справи, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані

Згідно із ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Доводи касаційної скарги в повному обсязі також не дають підстав для висновку, що апеляційним судом при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 338- 341 ЦПК України як підстави для скасування рішення.

За таких обставин рішення апеляційного суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права й підлягають залишенню без змін з підстав, передбачених ст. 337 ЦПК України.

Керуючись ст. 336, 337, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» відхилити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 квітня 2010 року в частині не зміненої рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 31 серпня 2010 року та рішення апеляційного суду Тернопільської області від 31 серпня 2010 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.