Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого судді: Луспеника Д.Д.,

суддів: Диби В.Г., Червинської М.Є.,

Лесько А.О., Черненко В.А.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до прокуратури Дніпропетровської області, Державного казначейства України, треті особи: Апостолівський районний відділ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, про відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою прокурора Дніпропетровської області та особи, що приєдналася до касаційної скарги - Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області на рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 квітня 2009 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 липня 2009 року,

У грудні 2005 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до прокуратури Дніпропетровської області, УМВС України в Дніпропетровській області, управління обслуговування кошторисів бюджетних установ Державного казначейства України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями і діями органу дізнання і прокуратури.

Свої вимоги позивач мотивувала тим, що 25 листопада 2002 року прокуратурою Апостолівського району Дніпропетровської області, на підставі

зібраних працівниками відділу по боротьбі з економічними злочинами Апостолівського РВ УМВС України в Дніпропетровській області матеріалів, було порушено кримінальну справу за фактом привласнення грошових коштів Апостолівського підприємства по племінній справі в тваринництві посадовими особами цього підприємства. Оскільки впродовж 72-х місяців з вини прокуратури Дніпропетровської області триває провадження у вказаній кримінальній справі, чим порушуються права позивача, передбачені п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод на вирішення справи упродовж розумного строку, їй завдано значної моральної шкоди, а тому просила стягнути з прокуратури Дніпропетровської області на її користь за рахунок коштів державного бюджету у рахунок відшкодування моральної шкоди грошові кошти у розмірі 200 000 грн.

рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 квітня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 у рахунок відшкодування моральної шкоди 15 000 грн., шляхом списання коштів з відповідного рахунку Державного казначейства України. У решті позову відмовлено.

рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 липня 2009 року рішення суду в частині відшкодування моральної шкоди у розмірі 15 000 грн. змінено, зменшено суму стягнутої моральної шкоди на користь ОСОБА_3 до 5 000 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі прокурор Дніпропетровської області та особа, яка приєдналася до касаційної скарги - Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області просять скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Ухвалою Верховного Суду України від 12 грудня 2011 року на підставі п. 2 розд. XIII «Перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (2453-17) , який відповідно до Закону України від 20 жовтня № 3932-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розгляду справ Верховним Судом України» (3932-17) набрав чинності 13 листопада 2011 року, справу передано до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Заслухавши доповідь судді судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Суд першої інстанції задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_3 виходив з того, що тривалість кримінального провадження по звинуваченню позивача у вчиненні злочину, перевищує строк, який може вважатись «розумним», що призвело до душевних страждань, їх тривалості, а також з урахуванням вимушених змін у життєвих стосунках позивача, зниження її ділової репутації, чим завдано значної моральної шкоди ОСОБА_3

Суд апеляційної інстанції змінюючи рішення суду першої інстанції та зменшуючи розмір моральної шкоди виходив із засад розумності та справедливості з урахуванням моральних страждань завданих позивачеві.

Проте з такими висновками судів погодитися не можна з таких підстав.

Судами установлено, що 25 листопада 2002 року прокуратурою Апостолівського району Дніпропетровської області була порушена кримінальна справа відносно посадових осіб Апостолівського племінного об'єднання. ОСОБА_3 було пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, обрано запобіжний захід - підписка про невиїзд.

17 березня 2003 року ОСОБА_3 було пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочину.

З 2003 року по 2008 рік по справі неодноразово виносились постанови про її закриття, які у подальшому скасовувалися прокуратурою Дніпропетровської області. 18 листопада 2008 року було скасовано постанову про закриття кримінальної справи і 22 листопада 2008 року справу направлено до Апостолівського районного суду Дніпропетровської області для розгляду по суті.

Згідно п. 1 ст. 1, п. 5 ст. 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» (далі Закон) підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Відповідно до п.п. 1, 1-1, 2, 3, 4 ст. 2 указаного Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку передбачених цим Законом, виникає у випадках: постановлення виправдувального вироку суду; встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали чи постанови суду про повернення справи на додаткове розслідування

чи новий судовий розгляд) факту незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю у діянні складу злочину або недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину; відмови в порушенні кримінальної справи або закриття кримінальної справи з підстав, зазначених у пункті 2 частини першої цієї статті; закриття справи про адміністративне правопорушення.

Право на відшкодування шкоди, завданої зазначеними у статті 1 цього Закону оперативно-розшуковими заходами до порушення кримінальної справи, виникає у випадках, передбачених пунктом 1-1 частини першої цієї статті, або за умови, що протягом шести місяців після проведення таких заходів не було прийнято рішення про порушення за результатами цих заходів кримінальної справи або таке рішення було скасовано.

Судами установлено та не заперечувалось сторонами, що рішення по кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_3 на час розгляду указаної справи не прийнято.

Відносини, які виникли між позивачем як потерпілою у кримінальній справ та державою, врегульовані ст. 1176 ЦК України.

Суди застосувавши аналогію закону та стягнувши шкоду з держави на підставі ст.4 Закону суди не врахували умови застосування аналогії закону.

Так, ч. 1 ст. 8 ЦК України передбачено, якщо цивільні відносини неврегульовані цим Кодексом (435-15) , іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Отже, під аналогією мається на увазі поширення норми або цілого комплексу норм права на не передбачені законом, але існуючі подібні ситуації. При застосуванні аналогії правозастосовний орган поширює на певні правовідносини конкретні норми, що регулюють подібні відносини.

Крім того, застосовуючи закон за аналогією, суд повинен тлумачити його так само, як і при звичайному застосуванні цієї норми. Недопустимо пристосування правової норми до аналогічних правовідносин шляхом деякого іншого її тлумачення, так як застосування аналогії закону здійснюється не за допомогою тлумачення норми права, а шляхом переносу норми, яка застосовується, в площину інших правовідносин.

Застосовуючи за аналогією закону у цій справі ст. 4 Закону суди не звернули уваги на те, що цей закон (як і його ст. 4) встановлює вичерпний перелік підстав та умов його застосування, які є подібними до виниклих правовідносин.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено помилку в застосуванні норм матеріального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 336, 341 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу прокурора Дніпропетровської області та особи, що приєдналася до касаційної скарги - Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області задовольнити.

рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 квітня 2009 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 липня 2009 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до прокуратури Дніпропетровської області, Державного казначейства України, треті особи: Апостолівський районний відділ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, про відшкодування моральної шкоди відмовити.

рішення оскарженню не підлягає.