2а-13340/12/2670 Про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення з нарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток - 14.02.2013 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 грудня 2012 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Київська поліграфічна фабрика «Зоря» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.09.2012 року № 0000122207, -

ПАТ «Київська поліграфічна фабрика «Зоря» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до ДПІ у Оболонському районі міста Києва ДПС, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18 вересня 2012 року № 0000122207; визнати протиправними дії щодо несвоєчасного повідомлення позивача про розгляд заперечень на акт перевірки від 31.08.2012 року № 666/22-7/02470684; визнати протиправними дії щодо неврахування наданих позивачем документів під час проведення документальної невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП «РА «Ректайм» за період з 01.09.2011 року по 30.09.2011 року, складення акту перевірки від 31.08.2012 № 666/22-7/02470684 та розгляду заперечень.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 грудня 2012 року адміністративний позов було задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення, в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, постановити нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутністю представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем було проведено перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП «РА «Ректайм» за період з 01.09.2011 року по 30.09.2011 року.

За результатами перевірки було складено Акт від 31.08.2012 року № 666/22-7/02470684, в якому встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства (а.с. 12-25).

На підставі зазначеного акту відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 18 вересня 2012 року № 0000122207, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість на суму 63 254,00 грн., в тому числі за основним платежем - 50 603,00 грн. та за штрафними санкціями - 12 651,00 грн. (а.с. 11).

Вказані грошові зобов'язання позивача нараховані йому в зв'язку з тим, що відповідач вважає, що за період вересень 2011 року документально не підтверджено взаємовідносини позивача з ПП «РА «Ректайм».

Так, між позивачем та ПП «РА «Ретайм» було укладено договір про надання рекламних послуг від 17.01.2011 року № 04 (а.с. 40).

Відповідно до пункту 2 Договору ПП «РА «Ректайм» за завданням позивача зобов'язується надати послуги з розміщення реклами шляхом публікації у друкованих засобах масової інформації, розміщення реклами на телебаченні, виготовлення оригінал-макету рекламних матеріалів з метою публікації у ЗМІ, виготовлення рекламних роликів для розміщення у електронних ЗМІ, розповсюдження рекламних носіїв зі змістом даної реклами.

На виконання додатку від 17 січня 2011 року № 01 вказаного договору (а.с. 45-46), додатку від 15 вересня 2011 року № 07 (а.с. 47-48), додатку від 21 вересня 2011 року № 08 (а.с. 49-50) ПП «РА «Ректайм» було розміщено рекламу у пресі за вересень 2011 року та відповідно надано позивачу податкові накладні від 22.09.2011 року № 5, 6, 7, 8 (а.с. 51-54), складено акти прийому-передачі наданих рекламних послуг (а.с. 55-58), акт прийому-передачі відео ролика (а.с. 64). Оплата наданих послуг підтверджується випискою з банківського рахунку (а.с. 63).

Всі зазначені вище документи підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити як того вимагає чинне законодавство України.

На підтвердження виконання зобов'язань своїм контрагентом позивачем було надано роздруківки з засобів масової інформації в яких були розміщені рекламні оголошення (а.с. 65-73) та ефірна довідка, якою було підтверджено надання послуг з розміщення рекламного ролика у електронних ЗМІ (а.с. 74-75).

Так, згідно з пунктом 198.1 Податкового кодексу України (2755-17) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених)платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічна позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 (v0742760-11) .

Зазначеним листом Вищого адміністративного суду України також визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Позивачем було доведено фактичне здійснення господарських операцій з ПП «РА «Ректайм» та підтверджено їх наданими доказами.

Щодо висновків в Акті перевірки щодо того, що укладений між позивачем та ПП "РА "Ректайм" правочин є нікчемним, оскільки суперечить моральним засадам суспільства та відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України порушує публічний порядок, оскільки був спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, колегія суддів згодна з висновком суду першої інстанції.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 (v0009700-09) було звернуто увагу на наступне: «…вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих за правочинами, здійсненими з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Посилання відповідача на те, що актом перевірки від 20.04.2012 року № 201/22-20/36176610 встановлено, що усі операції купівлі-продажу ТОВ «Санабрія» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача». У відповідності до наданого листа ТОВ «Санабрія» надало ПП «РА «Ректайм» послуги з розміщення рекламних матеріалів позивача на телебаченні (а.с. 87).

Проте, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.09.2012 року № 2а-8556/12/2670 у справі за позовом ПП «РА «Ректайм» (контрагента позивача) до ДПІ у Шевченківському районі міста Києва визнано протиправними висновки перевірки ДПІ у Шевченківському районі міста Києва щодо внесення в Акт «Про результати виїзної позапланової перевірки ПП «РА «Ректайм» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Санабрія» за вересень 2011 року» від 20.04.2012 року № 201/2-20/3617610 щодо встановлення та визначення нікчемності правочинів по отриманню послуг від ТОВ «Санабрія».

З огляду на вищевикладене, колегія суддів згодна з висновками суду першої інстанції, позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби від 18 вересня 2012 року № 0000122207 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

У відповідності до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Враховуючи, що органом державної податкової служби не доведено законність та обґрунтованість оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в частині збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість та не було спростовано факт вчинення позивачем господарських операцій, за наслідками яких виникло право позивача на формування податкового кредиту, колегія суддів згодна з висновком суду першої інстанції, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

У відповідності до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 грудня 2012 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Київська поліграфічна фабрика «Зоря» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.09.2012 року № 0000122207 - залишити без задоволення.