Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого: судді Луспеника Д.Д.,

суддів: Диби В.Г., Лесько А.О.,

Хопти С.Ф., Черненко В.А.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, підприємства «Барристер», громадської організації «Спортивний клуб працівників міліції м. Хмельницького» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 7 квітня 2009 року, на рішення апеляційного суду Хмельницької області від 8 вересня 2009 року та за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Хмельницької області від 8 вересня 2009 року,

В жовтні 2007 року ОСОБА_3 звернувся до суд з указаним позовом, свої позовні вимоги обґрунтовуючи тим, що в червні 2007 року він з підприємством «Барристер», створеним громадською організацією «Спортивний клуб міліції м. Херсона», уклав договір довгочасної охорони автомобіля на платній автостоянці, що знаходиться по вул. Зарічанській, № 9, у м. Хмельницькому, умови якого сторонами виконувались, ним сплачувались кошти за користування автостоянкою. 30 вересня 2007 року свій автомобіль марки «Опель Астра» він передав під охорону працівникам підприємства. 1 жовтня 2007 року його автомобіль був знищений пожежею, яка виникла в автомобілі марки «БМВ», належному відповідачу ОСОБА_4 Автостоянка на момент пожежі не була обладнана засобами протипожежної безпеки, а також працівниками стоянки не було вжито всіх необхідних засобів збереження його майна. З цих підстав просив суд стягнути солідарно з відповідачів на його користь 88 812 грн. на відшкодування майнової шкоди та 1 700 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 7 квітня 2009 року позов ОСОБА_3В, задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_4, підприємства «Барристер» та громадської організації «Спортивний клуб працівників міліції м. Хмельницького» на користь позивача матеріальну шкоду в розмірі 88 812 грн., моральну шкоду в розмірі 1 700 грн., судовий збір у розмірі 905 грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн.

Рішенням апеляційного суду Хмельницької області від 8 вересня 2009 року рішення суду першої інстанції скасовано, позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь позивача матеріальну шкоду в розмірі 88 812 грн., моральну шкоду в розмірі 1 700 грн., судовий збір у розмірі 905 грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн. У задоволенні позову ОСОБА_3 до підприємства «Барристер» та громадської організації «Спортивний клуб працівників міліції м.Хмельницького» відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалені в справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким матеріальну та моральну шкоду стягнути солідарно з підприємства «Барристер» та з громадської організації «Спортивний клуб працівників міліції м. Хмельницького».

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 2 розділу ХІІ «Перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (2453-17) ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 13 грудня 2011 року справу передано до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарг та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційні скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_3 підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що підприємство «Барристер», прийнявши на зберігання автомобіль позивача, разом з власником цього підприємства - громадською організацією «Спортивний клуб працівників міліції м. Хмельницького» - не забезпечили автостоянку необхідними засобами пожежогасіння та не прийняли заходів до збереження майна, а власник автомобіля «БМВ» - ОСОБА_4 - не вжив необхідних заходів для вимкнення двигуна та гасіння пожежі, а тому шкода завдана позивачу спільними діями усіх відповідачів і має відшкодовуватись ними в солідарному порядку.

Скасовуючи рішення місцевого суду та частково задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд виходив із того, що майнова та моральна шкода підлягає стягненню на користь ОСОБА_3 лише з ОСОБА_4 - власника автомобіля «БМВ», оскільки завдана його винними діями, так як він був зобов'язаний утримувати автомобіль у технічно справному стані, мати в автомобілі вогнегасник та прийняти всі міри для припинення пожежі чи її ліквідації.

У зв'язку з цим суд зазначив, що підстав для стягнення завданої шкоди з підприємства «Барристер» та громадської організації «Спортивний клуб працівників міліції м. Хмельницького» немає.

Проте повністю з такими висновками погодитись не можна.

Судами встановлено, що належний ОСОБА_3 автомобіль «Опель Астра» державний номерний знак НОМЕР_1 був переданий ним на договірних відносинах на платне зберігання на автостоянку підприємства «Барристер».

Отже, між цими особами виникли взаємні зобов'язання, передбачені договором зберігання.

Згідно зі ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до ч. 1 ст. 937 ЦК України договір зберігання укладається в письмовій формі у випадках, встановлених ст. 208 ЦК України. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

Судом установлено, що вранці 1 жовтня 2007 року під час запуску ОСОБА_4 двигуна автомобіля «БМВ 750» сталася пожежа, у результаті якої його автомобіль загорівся, вогонь перекинувся на автомобіль позивача, що знаходився поруч, який в результаті пожежі згорів.

Правові наслідки відсутності, нестачі чи пошкодження переданої зберігачу речі збитки, завдані поклажодавцеві втратою або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) разі втрати речі - у розмірі її вартості; 2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.

Як убачається зі статуту підприємства «Барристер», створеним громадською організацією «Спортивний клуб міліції м. Херсона», однією з мети діяльності підприємства є надання охоронних послуг.

Відповідно до Правил надання послуг користування автомобільною стоянкою по вул. Зарічанська, 9, затвердженими директором підприємства «Барристер», працівники підприємства не несуть відповідальності за збитки, завдані власнику автотранспорту в результаті стихійного лиха, масових заворушень, непереборної сили, з вини третіх осіб, тощо.

Згідно із ч. 5, 6 ст. 633 ЦК України актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила обов'язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору. Умови публічного договору, які суперечать ч. 2 цієї статті та правилам, обов'язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору, є нікчемними.

Апеляційний суд у порушення ст. ст. 214, 316 ЦПК України не дав оцінки тому, чи ці Правила не суперечать Правилам зберігання транспортних засобів на автостоянках, затверджених постановою КМ України від 22 січня 1996 року № 115 (115-96-п) , які не передбачають можливості звільнення зберігача від відповідальності у разі пошкодження, знищення чи втрати речі.

Згідно п. 8 цих Правил (115-96-п) відповідальність за охорону транспортних засобів та майна, що тимчасово або постійно знаходиться на території автостоянки, за додержання санітарних і пожежних правил, інших вимог несуть працівники автостоянки.

Крім того, відповідно до п. 27 Правил автостоянки гарантується схоронність транспортних засобів, прийнятих на зберігання згідно з цими Правилами (115-96-п) , а у разі їх зникнення, розкомплектованості чи пошкодження під час зберігання несуть відповідальність у встановленому законодавством порядку.

Згідно зі ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 1 ст. 1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року № 6 (v0006700-92) особи вважаються такими, що спільно завдали шкоди, якщо вони завдали неподільну шкоду взаємопов'язаними сукупними діями, поєднаними одним наміром.

У зв'язку із цим, апеляційному суду слід було з'ясувати підстави солідарної відповідальності і у разі її відсутності визначити ступінь вини кожного із відповідачів у заподіянні шкоди.

За таких обставин рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, допущені апеляційним судом порушення норм матеріального і процесуального права призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування ухваленого рішення з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 336 та 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ

Касаційні скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення апеляційного Хмельницької області від 8 вересня 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.